В обіймах Казанови

Жінка на якусь мить задумалася, потім вислизнула з-під ковдри, сіла на край ліжка й потягнулася до домашнього халата, що лежав на килимі.

Надягла на себе вільне вбрання, підвелася й зав’язала пояс навколо талії. Поправила волосся в дзеркалі, а потім пішла у ванну. Її двері були прочинені.

Ельжбета прослизнула за поріг і притулилася спиною до дверної рами, милуючись м’язистою спиною Джакомо та міцними стрункими сідницями.

Він голився бритвою, занурюючи її в миску з водою. Більшість чоловіків, яких вона знала, наймали перукаря чи запрошували дворецького, але Казанова стверджував, що незнайомець, який тримає бритву біля твого горла — це досвід, якого він навчився уникати за двадцять років поневірянь Європою.

Він помітив її присутність, їхні очі зустрілися у відображенні дзеркала.

Казанова посміхнувся і витер рушником залишки піни з обличчя.

Ельжбета вчепилася в спину Джакомо, прослизнувши руками під його руки й обхопивши його м’язисті груди. Вона сховала обличчя між лопаток і вдихнула запах шкіри.

Вона вже пробачила йому невдачу з Ізабеллою. Якби вона була молодшою ​​або менш відчайдушною, то могла б закохатися в нього. Мабуть, він теж на це розраховував.

Ніби відчувши її думки, чоловік повернувся й поцілував її в губи.

Ельжбета провела руками по його широких грудях, торкаючись кінчиками пальців сосків. Той мурчав, мов великий кіт.

Його постать приголомшила її, і вона відчула себе тендітною й майже беззахисною поруч із ним. Джакомо пестив її щоки поцілунками і лоскотав шию губами. Вона ковзнула рукою вниз до його напруженого живота, потім опустилася, поки не схопила його тверду чоловічість.

Ельжбета масажувала його гарячу довжину, відчуваючи, як член набухає й пульсує в її пальцях.

Казанова застогнав. Теплі долоні обхопили сідниці Ельжбети. Чоловік міцніше притиснув її до себе. Вона відчула тремтіння, коли її підведені соски торкнулися його мускулистого торсу. Жінка піднялася навшпиньки й почала по колу тертися грудьми об його шкіру.

Рука Джакомо пройшла по її стегну, торкнулася внутрішньої сторони і заглибилася в кучері між ними. Ельжбета здригнулася, коли відчула, як кінчики його пальців торкнулися її вологої щілини. Коли він вставив у неї свій палець, вона встромилася обличчям у його сильну руку й тихо застогнала.

Приємна судома пройшла по її тілу, коли чоловік знайшов правильне місце. Бажаючи реваншувати, жінка прискорила рухи своєї руки, що охоплювала його пеніс, але він не збирався так закінчувати. Джакомо прибрав свою мокру руку з-поміж її стегон і підняв Ельжбету обома руками, наче та нічого не важила. Вона обняла його за шию, розсунула стегна й обхопила його ногами. Сама вона була настільки мокрою, що з легкістю ковзнула на його напружену чоловічість. Жінка відчувала, як та натискає на її внутрішні стінки, розширюючи її до межі. Жінка зітхнула, кусаючи його за плече.

Чоловік зашипів від болю і схопив її за волосся, відігнувши голову назад.

Вона напружила руки, і вони обоє з’єдналися в ще одному пристрасному глибокому поцілунку. Губи Джакомо були м’які, як оксамит. Вона смоктала його язик і гортанно простогнала. Ельжбета відчула, як задоволення тече крізь неї, поширюючись по стегнах і животу, досягаючи грудей, рук і шиї. Її стегна й живіт працювали з великою силою, вона напирала на нього й одночасно отримувала його поштовхи. Жінка не знала, коли почала стогнати. Вона випрямила руки, вигинаючи тіло, коли Джакомо наповнював її насолодою та своєю рясною вологістю. Вона повисла на його сильних руках, тремтячи й важко дихаючи ротом.

Чоловік притягнув її до себе і ніжно поцілував, потім обережно опустив, поки її ноги не торкнулися підлоги. Лише тепер вона помітила подряпини, які наробила своїми нігтями на його плечах.

– Вибач, — прошепотіла вона і кінчиком язика злизала кровоточивий слід.

– Нічого страшного, я буду носити ці рани з гордістю», — напівсерйозно відповів він.

Вони більше не поверталися до ліжка. Перед тим, як вирушити в дорогу, вони ситно поснідали, тому що їсти в придорожніх корчмах іноді було так само небезпечно для здоров'я мандрівника, як і зустрітися з бандитами.

На під’їзді перед панським будинком чекала карета на великих колесах. Шестеро запряжених в неї коней їли овес прямо з причеплених до рота мішків. В цей час слуги вантажили скрині до багажного відділення, розташованого у задній частині екіпажу. Решту речей, менш чутливих до погодних умов, попередньо розмістили на даху карети.