Верн Ж. Діти Капітана Грната

Цілком можливо, що пригоди цього Дуа-Тара стануть у майбутньому за сюжет для героїчної поеми якогось новозеландського Гомера. У цих пригодах було багато несправедливості і жорстокості. Підступництво, ув’язнення, побиття, поранення — ось що довелося зазнати бідному дикуну за його вірне служіння. Яке уявлення дістав він про людей, що видавали себе за культурних!

Дуа-Тара привезли до Лондона і зробили там з нього матроса найнижчого рангу. Він був предметом знущань, посміховиськом для всіх команд. Коли б не Марсден, нещасний юнак сконав би від таких мук. Марсден, помітивши в юному Дикуні кмітливість, відвагу, незвичайну лагідність і привітність, зацікавився ним. Він роздобув для батьківщини свого улюбленця кілька мішків зерна і знаряддя для обробки землї, але все це в бідолахи вкрали. Злигодні й муки знову випали на долю Дуа-Тара, і тільки 1814 року йому пощастило нарешті повернутися в країну своїх предків. Але саме тоді, коли він заходився перетворювати свою батьківщину, смерть спостигла його у віці двадцяти восьми років. Безперечно, це непоправне нещастя на довгі роки затримало культурний розвиток Нової Зеландії. Ніщо ие може замінити розумної, доброї людини, в серці якої поєднуються любов до добра і любов до батьківщини!

До 1816 року Новою Зеландією ніхто не цікавився. Цього року Томпсон, 1817 року Ніколас, 1819 року Марсден обстежували різні місцевості обох островів, а 1820 року Річард Крюйс, капітан 84-го піхотного полку, пробув на цих островах десять місяців і зібрав за цей час багато серйозних матеріалів про звичаї тубільців.

1824 року Дюперей, командир судна «Мушля», простояв п’ятнадцять діб на якорі в бухті Островів і зазнав найприязнішого ставлення з боку тубільців.

Після нього, 1827 року, англійському китоловному судну «Меркурій» довелося боронитися від тубільців. А того ж року капітана Дільсона під час двох своїх стоянок тубільне населення зустріло надзвичайно гостинно.

У березні 1827 року командир судна «Астролябія», відомий Дюмон-Дюрвіль, не маючи при собі ніякої зброї, не зазнавши шкоди, зміг провести кілька днів на березі серед новозеландців. Він обмінявся з ними подарунками, слухав їхній спів, спав у їхніх хижках і безперешкодно виконав свої цікаві топографічні дослідження, результатом яких були дуже корисні для флоту карти.

Наступного року англійський бриг «Гаус» під командуванням Джона Джонса, зробивши стоянку в бухті Островів, вирушив до Східного мису. Тут англійцям багато лиха довелося зазнати від підступного ватажка па ім’я Епараро. Деякі із супутників Джона Джонса загинули жахливою смертю.

Із цих суперечливих подій, з цієї зміни лагідності і жорстокості слід дійти висновку про те, що часто жорстокість новозеландців була лише помстою. Хороше чи погане ставлення тубільців залежало від того, хороші чи погані були'капітани. Звісно, траплялися і напади, нічим не виправдані, але здебільшого вони були помстою, спричиненою самими європейцями. Помсти зазнавали, на жаль, не ті люди, що на це заслуговували.

Після Дюрвіля етнографія Нової Зеландії була доповнена дослідником, який двадцять разів об’їхавши усю земну кулю, кочівником, бурлакою від науки — англійським ученим Ірлем. Він побував у тих місцевостях обох островів, що були на той час не досліджені, причому, хоч сам і не мав підстав скаржитися на тубільців, але не раз бував свідком людожерства. Новозеландці з огидним задоволенням пожирали одне одного.

Ті ,ж сцени людожерства спостерігав 1831 року під час своєї стоянки в бухті Островів і капітан Лаплас. Сутички між тубільцями стали набагато жорстокіші, бо дикуни вже напрочуд швидко навчилися володіти вогнепальною зброєю. Тож колись квітучі, густо населені місця острова Іка-на-Мауї перетворилися иа справлені пустелі. Цілі племена зникли.

Новозеландці ие схожі на-австралійців, що тікають перед навалою європейців, — вони чинять опір, захищаються, ненавидять загарбників. Тепер ця неприборкана ненависть спонукує їх кидатися па англійських емігрантів.

Так Паганель, згораячи від нетерпіння якнайшвидше дістатися до Нової Зеландії, воскрешав у своїй пам’яті її історію. Але, на жаль, ніщо в ній не давало йому підстав назвати ці два острови континентом. І коли певні слова документа капітана Гранта знову збуджували уяву Паганеля, то два нещасних склади «кон-ти» вперто зупиняли вченого на шляху до його нової розшифровки.

Розділ III НОВОЗЕЛАНДСЬКІ ПОБИТТЯ

За чотири дні плавання «Макарі» не Подолав ще і двох третин свого шляху від Австралії до Нової Зеландії. Білль Галлей зовсім не переймався своїм судном, цілком поклавшись иа своїх підлеглих. На палубі з’являвся вій зрідка, і пасажири на те не скаржилися. Та якби він проводив час тільки в себе в каюті, то проти цього ніхто нічого не мав би, але грубіян-хазяїн щодіш впивався джином і бренді. Команда охоче наслідувала його приклад, і жодне судно ніколи не полишали так напризволяще, як «Макарі» з бухти Туфольд.