Вигнання в рай (СИ)

- Не будемо згадувати всу╓ ╕м"я Господа, хоча ви д╕йсно таки прибули вчасно, дуже вчасно, ось-ось вже буде готова вечеря. А поки що я запропонував би вам, Серг╕ю Михайловичу, дещо, так би мовити, обжитися в цьому помешканн╕, в якому вам доведеться прожити ще деякий час. Зараз я попрошу свою донечку, - Семен Павлович озирнувся, намагаючись щось розглед╕ти в затемнених нутрощах велико╖, що здавалась майже неск╕нченною, к╕мнати. - ╤ро-о-о! ╤ринко! - покликав в╕н когось ╕з темряви. - Я ╖╖ називаю сво╓ю донечкою, - продовжив в╕н, звертаючись уже до Серг╕я, коли почув в╕длуння каблучк╕в, що наближались ╕з дальнього закутку вестибюлю, - хоча насправд╕ вона не моя р╕дна донька, а моя р╕дна небога, тобто р╕дна донька мого р╕дного брата, що на мою думку да╓ мен╕ право називати ╖╖ й сво╓ю донькою, а оск╕льки мого брата вже нема╓ серед живих ╕ сво╖х власних д╕тей у мене нема╓, то це мо╓ право ма╓ ще б╕льше п╕дстав.

Доки Семен Павлович таким чином розм╕рковував щодо правом╕рност╕ правильного означення сво╖х родинних зв"язк╕в з молодою д╕вчиною, сама ця д╕вчина все наближалася до сп╕врозмовник╕в, означуючи сво╓ наближення наближенням цокот╕ння сво╖х каблучк╕в. Серг╕й спершу, лише на мить в╕д╕рвавши погляд в╕д Семена Павловича, машинально кинув швидкий погляд на д╕вчину ╕ знову звернув свою увагу на сп╕врозмовника, який пояснював сво╖ з ц╕╓ю д╕вчиною стосунки, одночасно таким чином представляючи ╖╖ Серг╕╓в╕. Але кинутий на мить погляд на д╕вчину чимось стурбував Серг╕я, ╕ в╕н через деякий час знову звернувся поглядом до д╕вчини, що наближалась ╕ в ╖╖ ход╕, статур╕, в рисах ╖╖ обличчя, як╕ все наочн╕ше увиразнювалися в м╕ру того, як вона, наближаючись, одночасно входила в найб╕льш осв╕тлену частину вестибюлю, Серг╕й почав в╕дзначати для себе щось знайоме...

- Оце ось ╕ моя ╤ринка, - Семен Павлович ласкаво погладив долонею плече д╕вчини, що п╕д╕йшла до нього. ╤ Серг╕й уп╕знав врешт╕ у ц╕й д╕вчин╕ незнайомку, яку в╕н зустр╕в сьогодн╕ вдень, яку в╕н захистив сьогодн╕ в╕д неспод╕ваного нападу здорованя, ╕ з якою в╕н попрощався, не встигнувши як сл╕д познайомитися - так, ╖╖ звали саме ╤риною. Серг╕й, зв╕сно, неабияк здивувався й на обличч╕ д╕вчини теж прочитав неабияке здивування. - А це, ╤ро, той самий знаменитий, не побоюсь цього слова, видатний, що можна вже зараз стверджувати, хоч в╕н ще зовс╕м молодий художник, той самий Богданенко Серг╕й Михайлович, - продовжував Федорчук представляти ╖х одне одному, й коли в╕н повернувся до Серг╕я, ╤рина, вп╕знавши свого рят╕вника й скориставшись тим, що ╖╖ дядько в╕двернувся, якомога непом╕тн╕ше для Семена Павловича й для будь-кого, хто м╕г би це побачити, приклала вказ╕вного пальця до губ, переконливо спонукаючи таким чином Серг╕я збер╕гати в та╓мниц╕ ╖хн╓ сьогодн╕шн╓ знайомство - ╕ Серг╕й, теж непом╕тно для Федорчука, кинув д╕вчин╕ у в╕дпов╕дь красномовний погляд, на знак того, що в╕н все зрозум╕в.

- Дуже радий познайомитися, - взявши руку д╕вчини в свою руку, дуже переконливо вдаючи, що в╕н вперше ╖╖ бачить, промовив Серг╕й. - Але не радив би вам все ж надто покладатися на т╕ переб╕льшення щодо мого статусу, як╕ соб╕ дозволив, думаю ╕з вв╕чливост╕, Семен Павлович.

Так, це була вона, саме та незнайомка, яка стала причиною сьогодн╕шньо╖ пригоди Серг╕я. Не зважаючи на те, що брючний костюм, в якому ╖╖ вдень бачив Серг╕й, був зараз зам╕нений на темно синю в╕дкриту веч╕рню сукню, а з╕бране в закручену на потилиц╕ косу, б╕ляве волосся було зараз розпущене й, в╕льно спадаючи, покривало красив╕ оголен╕ плеч╕, ╖╖ не можна було не вп╕знати - стр╕мкий обрис ╖╖ невисоко╖, але навдивовижу доладно╖ ф╕гури, що нагадувала ф╕гуру яко╖сь давньогрецько╖ богин╕, бездоганн╕ риси ╖╖ неповторно прекрасного зовс╕м юного обличчя не залишали жодно╖ можливост╕ сплутати ╖х з якимись ╕ншими.

- Не маю н╕яких п╕дстав не дов╕ряти словам мого дядька, якого я все ж звикла називати татом, оск╕льки в╕н д╕йсно зам╕нив мен╕ батька, - з якимось, як Серг╕╓в╕ здалося, зата╓ним переляком, що правдив╕сть ╖╖ сл╕в буде п╕ддана сумн╕ву, в╕дпов╕ла ╤рина.

- Змушений перервати вашу суперечку, - втрутився в розмову Федорчук, - ╕ таки наполягти на тому, щоб ╤ринка показала вам, Серг╕ю, вашу к╕мнату, доки вже нас запросять повечеряти. ╤ро, проведи нашого гостя до його к╕мнати.

- Будь ласка, Серг╕ю, - показала рукою напрямок ╤рина, - я покажу тоб╕, тобто, - запнулась вона й кинула трохи провинний погляд на Серг╕я й на дядька, - ви, Серг╕ю, не матимете н╕чого проти, якщо я буду з вами на "ти"? А то якось нав╕ть незручно - ви такий молодий, тобто, - зашар╕лася вона й затнулася.

- Я не те, що буду не проти, а буду дуже вдячний вам, ╤рино, якщо ви будете звертатися до мене на "ти", - посп╕шив в╕дпов╕сти ╖й Серг╕й. - ╤ буду ще дуже вдячний вам, якщо ви навза╓м дозволите мен╕ теж звертатися до вас на "ти".

- А я нав╕ть ╕ не уявляю наше з тобою, Серг╕ю, сп╕лкування ╕накше, як на "ти", - доброзичливо усм╕хнулась ╤рина. - Прошу тебе йти за мною, я покажу тоб╕ твою к╕мнату, - й вона пов╕льно п╕шла в нап╕втемряву вестибюлю.