З часів неволі. Сосновка-7

— Призначали двох для слідкування за одним, аби він не зміг залишити за собою жодного папірця чи будь-якого предмета з якоюсь позначкою. Забирали складного ножика, щоб нічим було зробити зарубки на дереві. Не давали жодної можливости відлучитись від свого рою. І друге — створювали умови, коли він мав виконати атентат. Дивилися, як він у бою стріляє. Другий спосіб перевірки: посилали людину за його домашньою адресою до родичів чи сусідів і розпитували про нього. Туди посилали людей по різному: і як звичайних подорожніх, і як радянських слідчих. Ця процедура складна і до неї вдавалися в тому разі, коли пришляк виявляв непересічні знання і здібності і виникало питання про призначення його на командира чи провідника.

— Як поводилися ці східняки?

— Абсолютна більшість були самовіддані до кінця, сміливі й завзяті. Як правило, мали освіту і були толковими воїнами. Вони краще знали радянську владу і більше її ненавиділи, ніж ми. Коли зникали сумніви в чесності, з ними добре було. Але я сам мав справу з одним агентом. Прийшов 1947 року до нас один худющий, неголений, одягнений погано, 35-річний чоловік ніби з Вінницької области. Шукав нас, щоб вступити в боївку чи в УПА і помстити за голодну смерть його родичів. А в боївці був один з Вінницької области. Коли ройовий розпитував його про район і село, звідки той прийшов, наш вінничанин зауважив, що говірка в нього не з того району. Моргнув ройовому, а сам прийшов до мене. Я придумав перевірку. Наказав вінничанину зіграти роль агента КДБ у нашій боївці: після бесіди ройового взяти його під руку і в дружньому дусі повести стежкою до лісової галяви, а по дорозі сказати, що він заплутався, що йому найкраще тікати. Передати йому пістоль (що не стріляє), дати ніби пароль для зв’язку з посланцем із КДБ, попрощатися з ним і швидко піти геть. Тут же наказав другому ройовому відправити трьох-чотирьох повстанців до галявини і перехопити його.

— Так і вийшло.

— Він подумав, що провалився і, взявши пістоля і “пароль”, пустився навтікача. Повстанці його перестріли. Він підняв пістоля, щоб відстрілюватися. Пістоль не стрельнув. У нього забрали зі штанів попругу, обрізали гачка і всі ґудзики і наказали йти вперед. Два дні я його допитував. Він розповів, що сам москаль, до війни жив у Вінниці і працював в КДБ, 1945 року його спрямували під Ленінград у спецшколу, що готувала людей для закидування в українське підпілля. Після школи повернули до Вінниці. З Вінниці спрямували в Житомирську область залізничником на станцію Олевськ для адаптації, а звідти оце тепер під виглядом голодного спрямували для вступу в боївку або сотню УПА.

— Що ви з ним зробили?

— Розстріляли. Але перед стратою матеріяли слідства спрямували референту СБ обласного проводу. За явками, що він видав, арештували агентуру КДБ. І передали її в обласну СБ.

— А Лис також поліг у тому бою?

— Ні, не поліг. Він був далеко і в бою не брав участи. Вам, друже Левку, розповідали про перебудову всього національно-визвольного руху в 1947 році.

— Трохи розповідали, але розкажіть і ви.

— Основа організаційної перебудови, — розповідав Іван Ільчук, — це зміна політичної концепції. До 1947 року в керівництві ОУН-УПА було переконання, що США і західні держави почнуть війну проти СРСР. Вони воюватимуть проти комуністичного деспотизму і нестимуть поневоленим народам свободу й демократію. В такому разі, щоб бути не просто об’єктом західної політики, а й учасником цієї політики, важливо мати бодай невеликі, хоч все ж свої українські збройні сили. Трохи цих сил є на заході, бо ж і в 1945 році в час першого і в 1947 році в час другого переходу частин УПА на захід з боями пробитися все ж вдалося чималими силами. В Україні є сотні тисяч вояків зі зброєю в УПА та теренових боївках. Провід ОУН-УПА вів політику збереження сил власне для того, щоб коли США і захід почнуть війну, то щоб Україна мала по суті справи чималу відмобілізовану й загартовану силу. Станом на 1947 рік Провід ОУН і командування УПА переконалися, що війни не буде, тім необхідна зміна стратегії, зміна форм організації подальшої боротьби.

— У чому це виявлялося?

Зміна політичної орієнтації відбилася в таких заходах:

- організували другий бойовий перехід військових формувань на захід;

- розформували об’єднання і курені на дрібніші одиниці: сотні, а той чоти і боївки;

- закликали тих, хто не розконспірований, вийти з підпілля й поселитися у близькій до своєї місцевості або в якійсь східній області, зберегти зброю і чекати на слушний час;

- обмежити прийом у підпілля нових людей;

- не приймати людей невідомих;

- переглянути зв’язки з сільським населенням і розконспіровані зв’язки припинити. Посилити конспірацію.

Ця реорганізація дала можливість продовжувати боротьбу аж до 1956 року!

— А тепер про Лиса, будьте ласкаві, — попрохав я.