З часів неволі. Сосновка-7

— Як я розпікаю ворожнечу? Де ви це бачили? — почав було виправдовуватися, та його перебив заввідділом (напевно, якимсь кадебешним).

Він притишеним голосом процідив крізь зуби:

— Може, ти не служив в австрійському місті Баден у розвідрадіодивізіоні і не знаєш про антирадянський напис над гаражем? Може, ти не служив у п’ятому полку зв’язку в тому ж Бадені і непричетний до вбивства націоналістами комуніста старшого лейтенанта Павлова? Може, ти не служив у Мйодлингу і не знаєш Солдатенка? Може, ти не дружив зі своїм командиром капітаном Ткачовпм — американським шпигуном і зрадником нашої батьківщини? Ти ж спеціяльно із радиста перекваліфікувався на шофера, щоб мати змогу їздити в американську зону окупації. Що, скажеш, що не їздив у американську частину Відня? Професор вищої партшколи шукає пояснення причин твоєї зради у зміні світогляду, а вона — у твоїй совісті. Ти безсовісно продався американській розвідці ще 1948 року разом з капітаном Ткачовпм — ось де коріння твоєї зради!

Обвинувачення, що навально сипалися на мою голову, вимальовували перед очима одну картину за другою з мого далекого солдатського життя в Австрії. Спиною побігли сироти, потім — струмочки холодного поту. “Хоч би ж не почервоніти!” — думав, а тим часом зблід. Блідість не так помітна. Я справді 1946 року (коли стояв на варті гаража) присмерком видряпав багнетом на поштукатуреній стіні антисовітське гасло. Пост здавав уночі. Чергова зміна гасла не помітила. Мабуть, помітили вдень. А може, аж на другий чи третій день. І чомусь тоді навіть нікого не допитали. Зрозуміло — чекісти не розкопали, хто написав це гасло, все ж таки… куди зараз може завести цей допит? І справді я їздив на автомобілі Форд-6 по американській частині Відня. І справді старшого лейтенанта — шовініста Павлова — хтось убив. А в Мйодлингу капітан Ткачов ставився до мене дуже прихильно. Ну й що з того? Я і тоді думав про Україну, а не про допомогу американцям. І все ж — цей докладний перелік… Коли цей чекіст так добре знає австрійський період моєї біографії, то чи не вивчив він київський період 1945 року і чи не розкопав, бува, про нашу з Василем Коцюберою крадіжку зброї, яку він передавав повстанцям? Яка доля Василя Коцюберп? Чи не розповів він комусь про повні ящики набоїв до совітської гвинтівки, що я їх крав у арсеналі і передавав Коцюбері? А що, як Коцюбера попався до рук чекістів і якось проговорився? Я відчув, як моя сорочка прилипла до спини.

Двоє з цієї команди сиділи трохи осторонь, у розмову не втручалися, ніби давали зрозуміти, що вони радше слідкують за моїми рухами (щоб я не кинувся, бува, на великих начальників), ніж за моїми словами. Проте я перехопив погляд одного і відчув, що він міг здогадатися про значно серйозніше за те, у чому мене тут звинувачували. І поквапився перейти в контрнаступ.

— Ви, товаришу чекісте, так докладно вивчили мою біографію, що ясна річ, знаєте, що 1947 року в час другого переходу частини Української повстанської армії з України на Захід розвідрадіодивізіон, в якому я служив, спрямували були в район Цистендорфа на допомогу піхотним військам, що мали перетяти рух УПА і не дати їй перейти з Чехословаччини до Австрії — в зону окупації колишніх союзників СРСР. Звинуватьте мене у зв’язках з УПА. Чому б вам цього не зробити?! Ви ж пов’язуєте мене з убивством якогось старшого лейтенанта, з іншими людьми й подіями, до яких я непричетний, з таким же успіхом можете прив’язати й до УПА.

— Лук’яненко, — заговорив професор жорстким тоном, — в умовах нашої загальнонародної демократичної держави виступають проти або шпигуни, або нащадки (отприски) колишніх експлуататорських класів. Інших причин виступати проти радянської влади не існує й існувати не може. Ясна річ, у нашому суспільстві є недоліки і воно ще не ідеяльне, але в основу закладена ідеологія постійного вдосконалення і зменшення тимчасових труднощів. Це всі радянські громадяни знають, тож з оптимізмом дивляться вперед і єднаються навколо партії. Покажіть хоч одну країну в світі, де була б така солідарність народу з владою, якої досягнуло наше суспільство. Немає такої в світі! І це наш найвагоміший козир у боротьбі з капіталістичними країнами світу. Комуністична партія буде зменшувати побутові труднощі трудящих громадян, але ідеологічну і соціяльну єдність усіх народів СРСР вона не послабить ні на грам, бо від цієї єдности залежать успіхи подальшого просування у світлі наших ідей, наших впливів, нашої влади.

— Ми вивчили вашу біографію, — нарешті прорік він після такого тривалого вступного слова. — Ви не належите до роду експлуататорів, отже, вас не можна оголосити нащадком класових ворогів, але, перебуваючи в буржуазній Австрії, ви потрапили під вплив агентів імперіялізму та австрійських буржуазних обставин і стали прислужником західного капіталізму, втратили пильність радянського громадянина і стали на ворожий шлях. Ви розумієте, що мусите сидіти в тюрмі?