З часів неволі. Сосновка-7

Відповідь на це залежала від відповіді на питання, як я люблю Україну: так собі, між іншим, між бажанням потанцювати, потримати жінку за литку, випити з друзями чарку горілки чи таки сильніше? Ця любов до України займає всю мою душу чи тільки один її куточок? Якщо куточок, то не на багато її вистачить. Я прислухався до своєї душі і побачив, що любов до України заполонює всю душу, що все інше в ній не таке важливе, як це. У такий спосіб виходить, що я прийшов на світ Божий, щоб служити об’єкту моєї любови, щоб зробити йому добро. У чому воно полягає? У свободі України. Отже, необхідно відкинути всі інші бажання, пожертвувати всім задля боротьби за волю України. Тут десь криється те, що відрізняє мене від багатьох розумних українців. Або моя любов до України сильніша, за їхню, або за однакового почуття я спроможний на більшу жертовність задля України, ніж вони, або сила духу в них слабкіша і тому за однакової зі мною любови до України і готовности до однакової жертовности вони неспроможні переступити грань між плином за течією і перебранням до власних рук стерна для спрямування плину свого життя власним курсом.

— В такому разі ви — виняткова людина.

— У таборі всі виняткові. У Союзі 260 млн громадян, а в таборах, либонь, не більше тисяч двадцяти.

— Із цих двадцяти тисяч значно більша половина — це люди, що не самі стали на шлях боротьби, не з власної ініціятиви, а з-за компанії, з чужої спонуки. І коли б не трапився на їхньому шляху ініціятор, вони ніколи б не потрапили до концтабору. Це означає, що до вашої категорії можна поставити тільки ініціяторів.

— Не зовсім так. Часом сторонній імпульс допомагає людині переступити Рубікон, але переступивши, вона формується в самостійну індивідуальність.

— Ви багато знаєте таких прикладів? — перепитав Андрушко.

— У свій час вийшла книжка про триста біографій народовольців. Історія народовольських груп, треба правду сказати, свідчить, що тільки один із семи після першого вироку продовжував боротьбу. Шість із семи переключалися у засланні на вирощування курочок і гусочок і більше не підіймали рука проти влади. Цей сьомий був зазвичай ініціятором створення групи, але все-таки не завжди. Пане Андрушко, я чув, що ви один по справі. Це свідчить, що ви також ініціятор. Хотів би й я більше знати про вас.

— Я народився 1929 року на Івано-Франківщині. Учився в Коломийській гімназії. 1943–1944 років належав до юнацької мережі ОУН. Мав зв’язок з УПА і розповсюджував літературу, листівки, вивішував прапори. Складав і сам листівки. У травні 1952 року вивісив прапор над Чернівецьким університетом. Займався диверсіями: нищив телефонну лінію, парові колгоспні молотарки, спалив на Коломийщині клуб і бібліотеку з більшовицькою літературою. Після знищення УПА продовжував діяти самостійно. Заарештували мене 1959 року. Під час трусу знайшли кілька брошур та особисті записи антибільшовицького націоналістичного змісту. Більше не змогли нічого довести і суд засудив мене до п’яти років суворого режиму. Оце і вся історія.

— Пане Влодку, у зоні є в’язні, що прийшли сюди по одному, і є в’язні, що прийшли групами. Ви помітили психологічну різницю між першими і другими? Як ви думаєте, у чому різниця між цими двома типами людей?

— Думаю, що є різниця і психологічна і світоглядна. Перше — це за характером незалежні люди. Їм не потрібний зовнішній поштовх. Вони психологічно (внутрішньо) самодостатні.

— Очевидячки ці риси притаманні й провідникам антисовітських груп?

— Так, так, авжеж. Далі йде другий чинник — світоглядний. Люди цієї категорії вважають, що сам один може довше протриматися і більше зробити, ніж діючи разом з іншими.

— Ви належите до цієї категорії — це ясно. Чому ви самі: просто немає потягу до роботи в гурті чи з міркувань конспірації?

— Мабуть, і те, й те. Прецінь, більше має вагу друге, а саме: одному можна довго діяти і не провалитися, а гуртом довго на волі не продержишся.

— Знаєте, я на все дивлюся з точки зору продуктивности праці. Як у техніці людство постійно прагне до підвищення продуктивности праці, так і в підпільній діяльности треба прагнути до цього. Підвищення продуктивности праці досягають багатьма способами: вдосконаленням техніки, розумним розподілом обов’язків, заохоченням до більшої активности та винахідливости у досягненні колективної мети тощо. Наша мета — донести ідею незалежности України до якнайбільшої кількості осіб української нації. Коли я створив організацію із семи осіб і дав кожному по примірнику програми, в якій написано, що потрібно робити, то тим самим я наче помножив свої вуста на сім — адже промовляють вже всі семеро, а не я один. Так я підвищив свою продуктивність праці.

— Тим самим ви збільшили у сім разів ризик провалу. Дистанцію від початку антидержавної діяльности до арешту ви скоротили в сім разів.