Записки коменданта

Антін був активістом і одним із засновників Студентського братства Львова. Активний учасник студентського голодування 1991 року. Пізніше - один з керівників організації «Патріот України».

Петро - організаційне псевдо Векша – розпочинав громадський шлях у «Спадщині» і пізніше - один з керівників «Патріоту України». Спеціаліст зі спецоперацій.

Василь розпочинав громадський шлях з молодіжної організації «Січ». Пізніше - один з лідерів громадського і політичного руху в Самборі.

Андрій - псевдо Малюк - один із засновників молодіжної організації «Січ», пізніше - член «Спадщини», керівник товариства «Патріот України» в Кіровограді.

Роман на псевдо Сніг, Андрій на псевдо Птах і ще Андрій на псевдо Байрак - також вихідці зі «Спадщини», рій «Чорні хлопці» - молодші за віком, але надзвичайно віддані і відчайдушні.

- Де ночуємо цієї ночі? - питає хтось із присутніх.

- Тут, - відповідаю переконливо. - Думаю, ми тут надовго. Нам необхідно забезпечити цілодобову охорону і функціонування відповідних служб, які б обслуговували будинок. Тепер це наш штаб.

- Треба визначити, де саме ночуватимемо людей.

- Ночуємо на другому поверсі Дому. Спальники будемо шукати. До ночі це необхідно вирішити. Розподіляю функціональні обов'язки. Призначаю відповідальних. Василь забезпечує розселення. Організаційні питання вирішує Сніг. На Миколу покладено відповідальність за охорону і безпеку будинку. Антін і Векша - заступники коменданта. Птах і Байрак -помічники.

Кожен, отримавши відповідні доручення, відразу починає ретельно його виконувати. Переді мною основне питання: де взяти спальники? Виникають і більш нагальні проблеми: потрібні медикаменти, кип'яток, чай, продукти. Необхідно інформувати про це людей.

Створюємо прес-службу. Михайло, прес-секретар, зв'язується з прес-службою штабу.

Вже за кілька годин 5-й телевізійний канал подав біжучу стрічку про потреби Українського Дому. Інформація про зайняття Українського Дому швидко облетіла всю Україну. Телевізійні, інформаційні та друковані засоби масової інформації наввипередки висвітлювали цю подію.

Юля зі сцени Майдану оголосила, що Український Дім став "Українським Смольним". Одна з газет назвала його фортецею Помаранчевої революції. Врешті саме ця назва прижилася найбільше.

Увечері священики відправили Службу Божу у холі будинку. Після Літургії Український Дім освятили. Врешті вирішили розміститись у просторих холах будівлі, не виламуючи жодних дверей технічних приміщень. Міліціонери далі продовжували нести службу. Разом із ними стояла наша охорона. На третьому поверсі будівлі - музейні цінності. Ми несли відповідальність за їх збереження, тож людей туди не пускали.

Досі немає спальників. Деякі люди ночують прямо на граніті. У штабі повідомили, що спальників немає, але зможуть підвезти бушлати. Ніч. Нарешті доставили бушлати. Будимо заспаних людей, всі допомагають один одному.

До будівлі Українського Дому підвезли покривала, матраци, пінопласт. Налагодилось системне розселення людей, кількість котрих усе збільшувалася. Багато хто пропонував власну допомогу. Мій давній знайомий Юрко, депутат Верховної Ради, прийшов із групою організованих людей. Вони долучилися до охорони. У приміщенні панувало небувале емоційне піднесення. Готовність і рішучість буквально були викарбувані на обличчях присутніх.

Пригадалися гострі враження, яких набув після першого виборчого туру. Після приїзду до Києва купив «Дзеркало тижня». Відкриваю чергову сторінку, а вона не містить текстів. Біла, лише з одним написом, зробленим друкарською машинкою:

Се ж остання війна, се до бою чоловіцтво зі звіром стає...

Вечір в організаційних клопотах прийшов непомітно швидко. Навіть не встиг вийти на Майдан. Проходячи черговий раз по Дому, Байрак, мій помічник, жартома зауважив:

- Ну, Вовк, такого великого табору ми ще не організовували...

Я засміявся. (Вовк - це моє псевдо). Справді, робота Дому багато в чому нагадувала створення табору в горах. А в цьому у нас був величезний досвід. Сотні спортивно-вишкільних таборів провела «Спадщина» в Карпатах.

Усі служби працювали чітко і злагоджено. Цього важко було досягнути через великий наплив людей. Бракувало рацій. Мобільні часто не працювали. Ми це помітили ще під час штурму Адміністрації. Дехто стверджував: влада «глушить», інші переконували, що просто мережа перевантажена.

Під вечір отримали сигнал, що готується атака Українського Дому з боку прихильників Януковича, які приїхали з Донецька. Ще перед нашим вселенням в Українській Дім була інформація про те, ніби тут планувалося розмістити штаб Януковича, оскільки ця будівля знаходиться на балансі Адміністрації Президента, у безпосередньому підпорядкуванні Державного управління справами, так званої «ДУСІ».

Довелося посилити охорону. Послав людей шукати запасні входи і виходи, через які можливе проникнення міліції або біло-синіх. Охорона кількарівнева - зовнішня, на вході, і внутрішня, всередині будинку.