Засаднчі міфи ізраїльської політики

Головний ворог для сіоністських керівників це "асиміляція". Вони замикаються із усяким расизмом, включаючи гітлерівський, у цьому основному пункті: чистота крові. Тому, незважаючи на систематичний антисемітизм нацистів, що надихнув їх на здійснення жахливого плану вигнання всіх жидів з Німеччини, а потім і з Європи, що опинилася під їх владою, сіоністи вважали нацистів цінними партнерами, тому що вони допомогли здійснити цей план.

Є докази такого співробітництва. "Сіоністська федерація Німеччини" надіслала 21 липня 1933 року нацистській партії меморандум, у якому говорилося:

"З заснуванням нової держави, що проголосила расовий принцип, ми хочемо пристосувати наше співтовариство до цих нових структур… наше визнання жидівської національності дозволяє нам установити ясні та відверті відносини з німецьким народом і його національними та расовими реаліями, тому що ми не хочемо недооцінювати ці основні принципи, тому що ми теж проти змішаних шлюбів і за збереження чистоти жидства… Жиди, що усвідомлюють свою самобутність, від імені яких ми говоримо, можуть знайти своє місце в структурі Німецької держави, тому що вони вільні від почуття заздрості, яке повинні відчувати асимільовані жиди… ми віримо в можливість лояльних відносин між жидами, що усвідомлюють свою спільність, і Німецькою державою".

"Щоб досягти своїх практичних цілей, сіонізм сподівається, що зможе співпрацювати навіть із урядом, принципово ворожим до жидів… Здійсненню цілей сіонізму заважає лише ворожість закордонних жидів нинішньої німецької орієнтації. Пропаганда бойкоту, спрямована в цей час проти Німеччини, за суттю своєю, не є сіоністською".

^{Джерело: Л. Давидович. "Читач Голокосту", с. 155.}

Той же меморандум, додавав, що "якщо німці погодяться на таку співпрацю, то сіоністи старатимуться вплинути на закордонних жидів, щоб ті перестали закликати до антинімецького бойкоту".

^{Джерело: Л. Давидович. Війна проти жидів (1933–1945). Пенгуін букс, 1977, с. 231–232}

Гітлерівське керівництво прихильно поставилося до орієнтації сіоністських вождів, які, піклуючись лише створенням своєї держави в Палестині, допомагали здійснитися їхньому бажанню позбутися жидів. Головний нацистський теоретик Альфред Розенберг писав: "Сіонізм потрібно всіма силами підтримувати, щоб щорічно контингент німецьких жидів перевозився до Палестини".

^{Джерело: А. Розенберг. Жидівський слід і зміна епох. Мюнхен, 1937, с. 153.}

Рейнхард Гейдріх, що пізніше став "протектором" Чехії, в 1935 році, коли він був начальником секретної служби СС, в офіційному органі СС "Дас Шварце Корпс" писав у статті "Видимий ворог" про відмінності між жидами: "Ми повинні ділити жидів ні дві категорії: сіоністів і прихильників асиміляції. Сіоністи проповідують суворо расову концепцію і шляхом еміграції до Палестини допомагають будувати свою власну жидівську державу, ми бажаємо їм усього найкращого, і наша офіційна добра воля — за них".

^{Джерело: Хоні. Орден Мертвої голови, с. 333.}