Засаднчі міфи ізраїльської політики

Прес-аташе АІПАК пояснив стратегію тих, хто разом з ним схвалює вторгнення: "Ми хочемо підсилити нашу підтримку Ізраїлю. Ми з тими, кому неважливо, що відбувається на західному березі Йордану, але побоюються Радянського Союзу"

^{Джерело: Інтерв'ю Тівану (Tivnan), с. 181.}

З цієї нагоди християни-сіоністи підтримали ізраїльську агресію, а їхній лідер Джеррі Фолуелл, якого Бегін називав "людиною, що представляє 60 мільйонів американських християн" у країні, де жидів усього шість мільйонів, одержав вищу сіоністську нагороду: премію Жаботинського — за надані Ізраїлю послуги, плюс 100 мільйонів доларів від держави Ізраїль і 140 мільйонів доларів від фонду Сваггерта.

^{Джерело: "Тайм", 17 лютого 1986 р. — "Влада, слава, політики".}

Фінансова, отже, й політична могутність у світі, де все продається й купується, стає усе більше визначальною.

З 1948 року США надали Ізраїлю 28 мільярдів доларів економічної: і військової допомоги.

^{Джерело: Журнал "Тайм”, червень 1994 р.}

***

Завдяки фінансовим потокам, які ззовні вливалися до Ізраїлю у вигляді:

1) німецьких і австрійських "репарацій",

2) безумовних щедрот США,

3) пожертв діаспори,

керівники Ізраїлю змогли намітити в області зовнішньої політики самі амбітні цілі "великого Ізраїлю". Свідчення тому — стаття в журналі: "Ківунім" ("Орієнтації") про стратегічні плани Ізраїлю на 80-е роки, опублікована в Єрусалимі Всесвітньою сіоністською організацією.

"Як централізоване тіло Єгипет уже труп, особливо якщо врахувати все більш жорстоку конфронтацію між мусульманами і християнами. Його розділ на відособлені географічні провінції повинен бути нашою політичною метою на 90-і роки на західному фронті.

Після того, як Єгипет розпадеться та буде позбавлений центральної влади, такий же розпад чекає Лівію, Судан і інші, більше віддалені країни. Створення коптської[10] держави у Верхньому Єгипті і дрібних та слабких регіональних утворень — ключ до історичного розвитку, у даний час загальмованого мирною угодою, але неминучого в далекій перспективі.

Незважаючи на зовнішню видимість, із західним фронтом пов'язано менше проблем, чим зі східним. Розділ Лівану на п'ять провінцій — прообраз того, що станеться з усім арабським світом. Розвал Сирії і Іраку на регіони на основі етнічних або релігійних критеріїв повинен стати в далекій перспективі пріоритетною метою Ізраїлю. Першим етапом буде руйнування військової могутності цих держав.

Етнічна структура Сирії прирікає її на розпад, що може привести до створення шиїтської[11] держави уздовж узбережжя, одного сунітської[12] держави в районі Алеппо іншого — у Дамаску. Друзи теж можуть захотіти створити свою державу — може бути, на наших Голанських висотах, в будь-якому випадку — з Хаураном і північчю Йорданії. Така держава була б у далекій перспективі гарантією миру та безпеки регіону. Ця мета вже досяжна.

Багатий нафтою й Ірак, що роздирається внутрішньою боротьбою. Ірак, перебуває під прицілом Ізраїлю. Його розпад був би для нас більш важливим, чим розпад Сирії, тому що він у ближній перспективі являє собою саму серйозну погрозу для Ізраїлю"[13].

^{Джерело: "Ківунім" (Kivounim). Єрусалим, № 14, лютий 1982 р., с. 49–59.}

Для здійснення цієї великої програми ізраїльські керівники мають у своєму розпорядженні необмежену американську допомогу. З 507 літаків, які вони мали напередодні вторгнення в Ліван, 457 надійшли із США — в якості дарунків або під позики з Вашингтона. Американське лобі вибиває необхідні кошти під тиском сіоністських лобістів всупереч національним інтересам.

Хоча мети плану Ківунім були досить віддаленими, а конфронтація дуже ризикованою, ізраїльському лобі вдалося здійснити одну операцію за допомогою США. Війна проти Іраку — яскравий приклад. Дві могутніх групи тиску штовхали США до розв'язання конфлікту:

1) Жидівське лобі, тому що усунення Саддама Хуссейна знімало загрозу самої потужної арабської країни… Американські жиди відіграють важливу роль у заокеанських засобах масової інформації. Постійний компроміс між президентом і Конгресом змушує Білий дім враховувати їхні настійні прохання.

2) Ділове лобі, яке вважало, що війна може пожвавити економіку. Друга світова війна і величезні замовлення, отримані в ході цієї війни США, хіба не поклали кінець кризі 1929 року, з якого насправді так і не вдавалося вийти? А війна в Кореї хіба не викликала новий бум?

Благословенна війна повернула Америці процвітання.

^{Джерело: Ален Пейрефітт. "Фігаро", 5 листопада 1990 р.}

"Важко переоцінити політичний вплив Американо-ізраїльського громадського комітету (АІПАК), бюджет якого збільшився з 1982 по 1988 рік а 4 рази, з 1 600 000 доларів в 1982 році до 6 900 000 доларів в 1988 році".

^{Джерело: " Уолл-Стріт Джорнал", 24 червня 1987 р.}