Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза

Дякую вам дуже, друзі мої. Вами прикрашене дуже життя моє. Вважаю обов’язком сказати вам тепер напутнє слово: не бентежтесь ніякими подіями, які б не сталися навкруг вас. Робіть кожен своє діло, молячись у тиші. Суспільство тоді тільки виправиться, коли кожна приватна особа займеться собою і буде жити як християнин, служачи Богові тими знаряддями, які їй дані, і стараючись мати добрий вплив на невелике коло людей, її оточуючих. Все прийде тоді у порядок, самі собою встановляться тоді правильні стосунки між людьми, визначаться межі, законні для всього. І людство рушить уперед.

…………………

Будьте не мертві, а живі душі[272]. Немає інших дверей, крім указаних Ісусом Христом, і всякий, хто пролазить інакше, є тать і розбійник[273].

Рядки, написані за кілька днів до кончини

Аще не будете малими, яко діти[274], не увійдете в Царство Небесне.

…………………

Помилуй мене, грішного, прости, Господи! Зв’яжи знову сатану таємничою силою несповідимого Хреста!

…………………

Як зробити, щоби вдячно, подячно й вічно пам’ятати в серці моєму отриманий урок? І страшна Історія Всіх подій Євангельських…

Переклад Т. Михед

Коментарі

Вибрані місця із листування з друзями

Задум «Вибраних місць із листування з друзями» щільно пов’язаний з другим і третім томом «Мертвих душ». Як відомо, Гоголь планував показати в них преображення своїх героїв і воскресіння «мертвих душ». Комплекс цих ідей ґрунтувався на християнському вченні, бо, у відповідності зі словами святого апостола Павла: «Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша» (1 Кор. 15; 13: 14). Воскресіння — головний догмат віри не тільки в християнстві, айв ісламі та іудаїзмі. Апостольство Гоголя в кінцевій своїй меті мало наблизити здійснення Преображення і Спасіння «мертвих душ», чому були підпорядковані його устремління як у сфері суто художньої творчості, так і на терені життєтворчості.

Книга Гоголя — своєрідний художній експеримент, апробація важливих для нього ідей, вона закликана виявити ставлення суспільства до них перед утіленням у наступних томах поеми «Мертві душі». Про це говорять його листи часу появи «Вибраних місць»: «Книга моя має властивість пробного каменя: повір, що на ній випробуєш якраз нинішню людину» (XIII, 314); «Книга моя, незважаючи на всі її гріхи, є дивовижний пробний камінь для дослідження нинішньої людини» (XIII, 314)[275]. Гоголь настійливо просить надсилати йому відгуки про книгу як окремих осіб, так і представників різних соціальних груп. У листі до С. Шевирьова від 5 жовтня 1846 р., пересилаючи передмову до другого видання «Мертвих душ», Гоголь називає «Вибрані місця» «передмовою», «не зробивши якої, мені не можна і в дорогу» (XII, 106).

Уперше про свій задум Гоголь згадує в листі до О. Смирнової від 2 квітня 1845 р.: «Це буде невеликий твір і не галасливий у ставленні до нинішнього світського товариства, але потрібний багатьом і здатний принести мені зайві гроші, необхідні для дороги» (XII, 472). Роком пізніше зауважує в листі до М. Язикова від, 21 квітня 1846 р.: «Коли я переглянув все те, що писав останнім часом різним особам, які особливо потребували від мене душевної допомоги, бачу, що з цього може скластися книга, корисна людям, які страждають на різних поприщах… Я спробую видати, додавши дещо взагалі про літературу» (XIII, 53). Ще одна згадка про роботу над цим твором міститься в листі до того ж адресата від 5 травня 1846 р.: «Я не полишаю наміру видати вибрані місця із листів, а потім, можливо, буду частіше ділитись із тобою думками, які треба буде пустити на весь загал». Час найактивнішої роботи над книгою — літо-осінь 1846 р. Гоголь пов’язує свою натхненну працю, як це часто бувало у нього в 1840-ві роки, з Божою «незвичайною милістю». Він зізнається: вона «дала мені сили потрудитись тоді, коли я не смів уже й думати про те, не смів і чекати потрібної для того свіжості душевної, і все мені далось одразу на той час: одразу зупинились тяжкі недуги, одразу відійшли всі перешкоди в роботі, і продовжувалось все до тих пір, доки не закінчився останній рядок труда. Це просто чудо і милість Божа… я діяв твердо в ім’я Бога, коли складав мою книгу, на славу Його святого імені взяв перо, а тому й розійшлись переді мною всі перешкоди і все, що зупиняє безсильного чоловіка» (лист до П. Плетньова від 20 жовтня 1846 р.). Перші розділи книги автор надіслав П. Плетньову 30 липня, решту — 16 жовтня 1846 р.