Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза

Книга «Вибрані місця із листування з друзями», відчутно понівечена цензурою, вийшла у світ на самому початку 1847 р. Цензура вилучила листи «XIX. Треба любити Росію», «XX. Треба проїздитись по Росії», а також: «XXI. Що таке губернаторша», «XXVI. Страхи і жахи Росії», «XXVIII. До того, хто посідає важливе місце». Сам Гоголь це пояснював тим, що його твір побував «у руках людей так званого європейського погляду, перейнятих духом всякого роду змін, яким була неприємною поява моєї книги» (лист до О. Смирнової від 21 лютого 1847 р. — XIII, 222).

Цензурні втручання торкнулись статті «Про ліризм наших поетів», «Російський поміщик», «Про театр, про односторонній погляд на театр і взагалі про односторонність», «Історичний живописець Іванов».

Втручання цензури спотворили задум. Гоголь називав видання «клаптем», «оглодком», але між тим дав дозвіл на публікацію у такому вигляді. Можна припустити, що система цінностей, вибудувана на християнському вченні, була заявлена доволі виразно, тож Гоголю залишалося чекати реакції широкого кола читачів: від цього залежало продовження роботи над другим томом «Мертвих душ».

Разом з тим письменник не полишав спроб перевидати книгу в повному обсязі, зокрема написав лист до царя з проханням переглянути рішення цензури. Про відповідь повідомив П. Плетньов у листі від 3 грудня 1846 р.: «Я мав сміливість надіслати заборонені листи для прочитання спадкоємцю цесаревича. Його високість закликав мене до себе і особисто оголосив, що, на його думку, краще не друкувати цього» (Переписка Н.В. Гоголя: В 2 т. — М., 1988. — Т. 1. — С. 265). Стало зрозуміло, що подальші намагання марні, це констатував той же П. Плетньов у листі від 24 серпня 1847 р.: «Полишимо поки все… Не хочу нічого ні робити, ні починати…» (Переписка Н.В. Гоголя. — Т. 1. — С. 26). Гоголь же надію на перевидання не полишав, але вирішив внести суттєві корективи у зміст: замість «Заповіту» вмістити лист до В. Жуковського від 10 січня 1848 р. з роздумами про природу мистецтва, зазначивши: «Якщо мій лист цей вважатимеш не без достоїнств, то прибережи його. Його можна буде при другому виданні “Листування” поставити на початку книги на місці “Заповіту”, якого маю викинути, а заголовок дати йому “Мистецтво є примирення з життям”» (XIV, 38‒39). Таке втручання в композицію, якби воно відбулося, принципово б змінило задум книги, перетворивши її на збірку есеїв з різних питань соціально-культурного життя сучасної Росії. Приглушався соціальний пафос книги, змінювався градус напруги письма (зокрема, вилучена була фраза: «Співвітчизники! Страшно! Завмирає від жаху душа…» — VIII, 221), редукувалося сакральне начало, а з ним і пророчі інтенції Гоголя, позаяк саме в «Заповіті» він заявив про участь Бога у формуванні його душі письменника, вихованої «Самим Богом, випробуваннями і горем» (VIII, 221).

Повний текст «Вибраних місць» був надрукований стараннями Ф. Чижова лише 1867 р. у виданні «Полное собрание сочинений Н.В. Гоголя. Второе издание его наследников, пополненное по рукописи автора» (М., 1867. — Т. 3). Він відновив за рукописом вилучені цензурою місця і самочинно вказав прізвища адресатів, скорочено подані автором. Цей самий варіант тексту був видрукований і в десятому виданні «Сочинений Н.В. Гоголя» за редакцією Н. Тихонравова (М., 1889. — Т. 4).

В академічному виданні (Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 14 т. — [М.; Л.]: Изд-во АН СССР, [1937‒1952]) зроблена спроба відновити текст за першоджерелами.

Утім уточнення щодо повноти тексту книги тривають донині, див.: Виноградов И.А. Неизвестные автографы двух статей Н.В. Гоголя о церкви и духовности. К истории издания «Выбранных мест из переписки с друзьями» // Евангельский текст в русской литературе XVIII—XX веков. Цитата, реминисценция, мотив, сюжет, жанр: Сб. науч, трудов / Петрозавод. гос. ун-т: Материалы 4-й Междунар. конф. Июнь 2002 г. — Петрозаводск, 2005. — Вып. 4. — С. 219‒245; Неопубликованные страницы «Выбранных мест из переписки с друзьями» Н.В. Гоголя / Текст к изд. подгот. Ю. Балакшина, С. Шведова; вступ. ст. Ю. Балакшиной // Вопросы литературы. — 2005. — № 6. — С. 204‒213. Це дає підстави для нових тлумачень художньої природи «Вибраних місць».

Важлива проблема художньої організації твору — його духовно-естетична єдність. В. Воропаєв висловив думку, що композиція книги відповідає схемі Великого Посту (Воропаєв В. Выбранные места из переписки с друзьями: Комментарий // Гоголь Н.В. Собр. соч.: В 9 т. — М., 1994. — Т. 6. — С. 420‒421). Ця ідея була конкретизована В. Толмачинським у праці «Путеводитель к Светлому Воскресенью. Гоголь и его “Выбранные места из переписки с друзьями”» (Н.В. Гоголь и Православие: Сб. ст. о творчестве Н.В. Гоголя. — М., 2004. — С. 239‒275). З погляду останнього, саме орієнтація на Біблію, богослужбову і святоотецьку словесність визначила стилістичну природу книги «Вибрані місця».