Знахар

- Як так? Ви дружина найвідомішого цілителя в Польщі, ви спите разом, ви його помічниця, тому ви, напевно, весь час проводите разом, і не знаєте?

Жінка подивилася у вікно, затулене фіранкою з якоюсь народною вишивкою. Мабуть, вишиванка була феноменальною, оскільки вона довго нічого не говорила, лише дивилася на хлопця, тримаючи в правій руці склянку з водою, а в іншій – пасмо свого волосся, завдяки якому не так давно вона перетворилася на Кміциця на мить.

– Сьогодні ти дав мені дуже цікавий урок історії», — нарешті сказала вона. – Зараз я дам тобі урок життя. Звернемося знову до Казіка: чи знаєте ви, що зовнішність часто оманлива?

– Люди схиляються перед будь-яким лайном.

– Ось що.

Знову запала тиша, і Кшисєк лаяв себе в думках за те, що зіпсував такий гарний настрій.

– Не ламайся, хлопче! – усміхнулася та потягнулася. – Ще один життєвий урок: якщо вам здається, що ви керуєте розмовою з жінкою, швидко протверезійте.

– Хех.

– Ну, а тепер іди відлий, повертайся, допий своє пиво і ми поїдемо.

Доріжка до туалету показала ще один чарівний експонат цього складу всілякої дешевизни: фурманка, на якій були викладені пластикові муляжі ковбас, шинки та хліба.

– Люди, пожалійте, – пробурмотів хлопець собі під ніс.

На щастя, туалет не мав нічого спільного з періодом бароко, він був дуже сучасним. Кшисєк повернувся до столу й взявся за пиво.

– Я вже заплатила. – Вероніка встала, взявши сумочку. – Моя черга писяти.

Він дивився за нею дуже вже довго з, безперечно, надто брудною усмішкою на обличчі. Кшисєк подумки докоряв собі, що йому треба бути обережним біля Якуба. Однак пухлина в голові була важливішою. Він майже забув про неї.



Вероніка розбудила його сильно смикнувши, ледь не відірвавши його руку від плеча.

– Щщщо… що таке? – запитав він глухим голосом. Кшисєк і не пам'ятав, як заснув.

– Приїхали, збирайся.

Було темно, і коли він вийшов із автомобіля з кондиціонером, йому теж стало страшно холодно.

– Вибач, я не пам’ятаю, як заснув. Але голова болить.

– Після таблетки воно так і буває. Не турбуйся.

– Якої таблетки?

– Щоб спати, я тобі в пиво кинула.

Жінка виглядала дуже задоволеною собою.

– Ти могла мене отруїти. Але на який біс, що і нащо?

Йому було дуже важко зібратися з думками.

– Назвемо це процедурою. Якщо ти погоджуєшся на конфіденційність щодо свого лікування, місцезнаходження тощо, ми повідомимо, де ти знаходишся.

Змовники засрані. Що мало бути в тій домовленості, що всі мовчали, ані слова, щоб ніхто не знав, де кабінет знахаря? У всякому разі, як і всі інші, він не мав уявлення про те, скільки людей було зцілено.

– Спочатку цирограф[24], потім душа? Ось як це працює?

– Важливо те, що це працює», — відповіла Вероніка. – Немає сенсу вдаватися в подробиці.

Кшисєк потер голову, і шум в ній повільно зник. Можливо, якась таблетка від зґвалтування на побаченні чи якась чортівня. Треба бути обережним, от і все!

– Мені страшно, що я там побачу, які таємні параграфи, юридичні крючки, хитрощі та підступні положення.

Вероніка подивилася на нього з трохи насмішкуватою усмішкою і витягла свій багаж з машини. Вона, мабуть, була справді божевільною, бо дорогою зупинялася в "Бєдронці"[25] і наробила купу закупок.

– Не переживай, є лише одна умова. Якщо проговоришся, ефект лікування зникне.

– Такі дива у цьому селі діються, матінко Божа! Мама попереджала мене не довіряти блондинкам. Ці біляві мавпи приведуть тебе до згуби, так казала.

– Бачу, що голова перестала боліти, тому що жарт загострився.

– Дякую, почуваюся цілком добресенько, вельможна пані.

Дійсно, біль швидко зникав, хлопець зголоднів і знову хотів пива, тільки без таблеток.

– Тож хапай свої речі, бери ці дві сумки для покупок і заходь всередину, пане шановний.

Зовні будинок був не занадто освітленим, мав один поверх, можливо, ще і горище. Великий, але до снобістської вілли йому було далеченько. Хіба. Було досить темно, і Кшисєк мало що бачив. Його завжди дивувала темрява села, відсутність вуличних ліхтарів, освітлених рекламних щитів чи інших перешкод, які становлять природне середовище городянина. Тут сутеніло – і робилося темно. От просто так собі.

Будинок охороняли міцні двері з кількома замками, але Вероніка відчинила їх за допомогою смартфона.

– Сучасність в хаті і у дворі, га? – прокоментував усе дійство Кшисєк.

– Як тільки ти підпишеш вказаний договір, ми надамо тобі доступ з телефону, – відповіла Вероніка. – Всупереч видимості, це найбезпечніше, тому що ми можемо віддалено змінити його в будь-який момент.

Інтер’єр теж не освітлювався, тільки в міру того, як вони заходили глибше і глибше в будинок, загорялося все більше ламп, настінних бра і люстр.

– Ми є! — крикнула Вероніка, знімаючи куртку та черевики.

– Мир цьому дому, - сказав і хлопець

– Роздягайся та йди на кухню, скинемо продукти. По тому розмістимо тебе.