Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

На думку мами, допомогти доньці з житлом — це найменше, що вона могла зробити. Глорії не вдалося подарувати дівчині те дитинство, на яке вона неодмінно заслуговувала, та визнавала, що була не найкращою матір’ю. Після розлучення жінка зустрічалася з багатьма прихильниками, і чимало з них було складно назвати чудовими людьми. Глорія усвідомила, що витратила забагато часу на алкоголь і особисте життя замість виховання дитини. Матері здавалося, що через її давні помилки доньці зараз так важко. Із самого початку було зрозуміло, що почуття провини за те, як ростила дитину, призвело до того, що Глорія потурає їй уже дорослій. Більшість зазначеного стресу корінилася в неспокої щодо безладної поведінки дочки. Матір хвилювалася за її майбутнє, сподіваючись, що дівчина знайде роботу та влаштує своє особисте життя.

Що більше ми спілкувалися, то ясніше Глорія усвідомлювала, що тривога та провина заважають їй бути гарною матір’ю зараз. Жінка мала пробачити себе та припинити жити минулим, якщо бажала йти вперед та робити найкраще для доньки. На моє прохання зважити ймовірність того, що вони з дочкою прокинуться одного дня та одразу почнуть діяти відповідально у нинішній ситуації, Глорія погодилася, що такого не станеться, але не знала, як діяти.

Наступні декілька тижнів ми досліджували, як жінка сприймає своє пережите. Щоразу, коли вона пригадувала доньку дитиною, думки були подібні до «Я така погана людина, тому що не завжди ставлю на перше місце потреби дитини» або «Я винна в тому, що в дочки так багато проблем». Ми аналізували думки, і Глорія повільно, але вірно зрозуміла, яким чином самоосуд впливає на ставлення до доньки нині.

Поволі жінка почала приймати те, що справді не була ідеальною матір’ю, а караючи себе за це сьогодні, вчорашнього дня вже не зміниш. Вона теж побачила, що її нинішня поведінка щодо дитини помилок не виправляє, але натомість дає можливість дівчині нищити саму себе.

З новим ставленням Глорія встановила нові правила та обмеження для доньки. Мати повідомила, що дочка може залишитися жити в будинку тільки за умови, якщо шукатиме роботу. Жінка бажала дати їй час, щоб встати на ноги, але за два місяці донька має сплачувати ренту, якщо хоче і надалі мешкати в домі. Хоча дівчина була незадоволена новими правилами Глорії, але вже за кілька днів почала шукати вакансії.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия