1795

— Проте його пошуки досі не мали успіху. Водночас посіпаки Югана Еріка Едмана з управління поліції теж розшукують дівчину, що втекла з Прядильного дому, хоча і в іншій справі. Пальт, якого призначили стежити на прем’єрі «Пробаченого батька», щоби курви не розважали бидло по темних кутах партеру, бачив цю дівчину в ­театрі в супроводі якогось хлопця, ймовірно, сутенера. Мій інформатор підтвердив, що в обох випадках ідеться про ту саму особу на ім’я Анна Стіна Кнапп. До війни і каліцтва наш спостережливий пальт перебував на службі у братів Мартін[27] — певне, сподівався, що художники помітять його талант. Він і досі ніколи не розлучається з вугіллям і папером, тому встиг нашвидкуруч зробити рисунок тієї пари. Копії цього зображення розвішані по всіх митницях, конторах міської охорони і в’язницях.

— Ти не міг би попросити у свого інформатора копію цього зображення?

— Уже попросив. Тримай вище носа, Тюко, якщо нашим планам нічого не завадить, а братство тебе пробачить, жоден із тих двох панів не доживе до старості.

15.

— Оце так спековисько!

Маґнус Ульгольм зриває з голови перуку і витирає чоло овечим хутром. Статс-секретар Едман сидить за столом у самій сорочці, на спинці крісла висять сюртук і жилет, у руці віяло з пачки паперів.

— У нас тут хоча би пів дня тінь. Із південного боку всі кабінети порожні, хто випадково забреде туди в обідню пору, вибухає, як троль.

Едман піднімає і збовтує келих, у якому щось дзенькає.

— Зате в нас глибокі пивниці, де повно льоду.

Статс-секретар жадібно випиває все до останньої крап­лі, відставляє келих і декілька секунд насолоджується відчуттям. Аж тоді пропонує гостеві і собі налити із дзбану. Ульгольм мовчки освіжається напоєм під уважним поглядом Едмана.

— Дівчину досі не знайшли, хоча пошуки тривають вже не один тиждень. Ґуставіанська змова досі існує.

Допивши, Ульгольм віддихується і маскує задоволення похмурою міною.

— Ми не жалкуємо зусиль.

Едман корчить незадоволену гримасу.

— Є щось новеньке?

— У нас удосталь інформаторів у борделях. «Сосиски» і мої підлеглі чітко виконують наказ і допитують шльондр, безкоштовно користуючись їхніми послугами. Ми вже давно шукаємо панну Кнапп у таких місцях, бо я був упевнений, що вона знову скурвилася. Та, судячи з усього, це не так. Районні комісари прочесали усі домівки в пошуках квартирантів, які не відповідають опису, але й там нічого. Натомість з’явилися деякі інші цікавинки. До тебе вже дійшли чутки про бал?

— Який саме? Народ тільки те й робить, що танцює, навіть у таку спеку. Поняття не маю, чому їм це до вподоби.

Ульгольм нахиляється ближче, йому кортить першим поділитися такою соковитою пліткою.

— Йдеться про твоїх сусідів. Через декілька тижнів у північному флігелі королівського палацу планують влаш­тувати бал шльондр. За підтримки принца Фредріка, ще й у салонах королеви, котрі вона залишає влітку.

Едман пригладжує неслухняне пасмо волосся на високому лисіючому чолі, нахиляється вперед, переплітає пальці і кладе на них підборіддя. Після нетривалих роздумів цідить:

— Буде скандал, злі язики обговорюватимуть подію до кінця року. Дурні тішитимуться, дружини чиновників кудкудакатимуть, як квочки, а принца відправлять на заслання до замку Тулльґарн. Ройтергольм рватиме і метатиме, але більше ніхто особливо не перейматиметься. Ми можемо спокійно продовжувати нашу справу. Чудово! Нехай цього разу повії змастять та прискорять обертання коліщат державної машинерії.

На обличчі Едмана застигає задоволена міна. Через кілька секунд він приходить до тями.

— Але як це стосується справи Кнапп?

— Мені тут дещо спало на думку…

Штучна пауза Ульгольма тільки дратує Едмана, і від самого тону статс-секретаря з уст начальника поліції зникає задоволена усмішка.

— Не тягни.

— Масові обшуки голоти. Перекриємо мости і квартал за кварталом прочешемо Місто-між-мостами. Залучимо всіх — пальтів, «сосисок» і моїх агентів. Я поговорю з Луде, а він — із Ройтергольмом. Збоку це виглядатиме як вдалий політичний захід. У бродяг немає друзів, вони для всіх обуза.

Едман гризе ніготь на великому пальці, обмірковуючи пропозицію.

— Коли?

— Пропоную наступного дня після балу, у п’ятницю. Від самого ранку й аж до вечора, поки буде потрібно. Шльондри не плутатимуться під ногами, бо спатимуть у тих же ліжках, де працювали, поважні особи, які відвіду­вали бал, також, до того ж із потужним головним болем. Залишиться сама наволоч. Перекриємо мости і пройдемося кожним кварталом, починаючи від Слоттсбакена і на південь. Зачистимо усі брами, горища, проїзди і закинуті приміщення. Районні комісари виженуть із теплого ліжка кожного власника помешкань, аби порахував усіх своїх квартирантів. Добропорядних людей це, звісно ж, омине. Усіх підозрілих заженемо до Слюссена, а вже там затягнемо сітку. Потім відділимо зерно від полови, і бродяги ­підуть тесати дерево і прясти вовну. Якщо панна Кнапп досі в Місті-між-мостами, ми обов’язково знайдемо її ­серед усіх тих покидьків.

Едман ствердно киває і подумки рахує дні.