a9iqnian

There were several doors in the room, but they seemed sealed shut. One was thankfully cracked with age, and the bottom half was entirely missing. She darted through the gap. Running down a new hallway, she heard the wolves’ paws scraping on the stone behind her.

У кімнаті було кілька дверей, але вони здавалися зачиненими. Один з них, на щастя, тріснув з віком, а нижня половина була повністю відсутня. Вона прошмигнула крізь щілину. Бігши новим коридором, вона почула, як вовчі лапи шкрябають по каменю позаду неї.

She entered another room, this one largely empty. Inside, a statue affixed to the back wall depicted a lightly-dressed man in a fighting stance. His arms were held high, poised to attack his adversary. Which it seemed was Ilea. The statue’s eyes held empty sockets. Remnants of a campfire could be seen in the corner of the room.

Вона увійшла в іншу кімнату, майже порожню. Усередині статуя, прикріплена до задньої стіни, зображувала легко одягненого чоловіка в бойовій стійці. Він високо підняв руки, готовий напасти на супротивника. Здавалося, що це була Ілея. Очі статуї тримали порожні очниці. У кутку кімнати було видно залишки багаття.

Searching the room with frantic eyes, Ilea couldn’t make out any way to leave other than how she had entered. There was a hole in the ceiling, perhaps big enough to climb through, yet it was much too high for her to reach.

Обшукуючи кімнату з несамовитими очима, Ілея не могла розібрати, як піти, крім того, як вона ввійшла. У стелі була дірка, можливо, досить велика, щоб через неї можна було пролізти, але вона була занадто високою, щоб вона могла дотягнутися.

Her thoughts were interrupted by the sound of claws skittering on stone directly behind her. The first wolf was entering the room.

Її думки перервав звук кігтів, що стукали по каменю прямо за нею. Перший вовк увійшов до кімнати.

She turned toward the sound, and any prior feelings of calm melted away. Replaced by a primal dread.

Вона обернулася до звуку, і будь-яке попереднє почуття спокою розтануло. На зміну приходить первісний страх.

There was no way out.

Виходу не було.

Backing up to the wall next to the statue, Ilea felt terror beginning to rise. She pushed it away. She was stronger than this. Perhaps she was on some crazy alien planet or in a mad virtual simulation, but she was still herself. She had always faced her problems head-on.

Підійшовши спиною до стіни поруч зі статуєю, Ілея відчула, як починає наростати жах. Вона відштовхнула його. Вона була сильнішою за це. Можливо, вона була на якійсь божевільній чужій планеті або в божевільній віртуальній симуляції, але вона все одно залишалася собою. Вона завжди стикалася зі своїми проблемами віч-на-віч.

Is this it already? Do I die here? Well, at least I can test if I have more than one life in this crazy place.

Це вже все? Чи помру я тут? Ну, принаймні, я можу перевірити, чи є у мене не одне життя в цьому божевільному місці.

Looking at the statue next to her, she smirked and copied his stance. “Not too far from kickboxing, I guess…” she muttered.

Подивившись на статую поруч з собою, вона посміхнулася і скопіювала його позу. «Не так вже й далеко від кікбоксингу, мабуть...» — пробурмотіла вона.

Facing down the wolf, she set her feet and put on her best intimidating scowl.

Повернувшись обличчям до вовка, вона піднялася на ноги і набрала свого страхітливого нахмурення.

“You’re just a puppy… with sharp teeth…” she said, with more confidence than she felt. A growl was the only response.

— Ти просто цуценя... з гострими зубами...» — сказала вона з більшою впевненістю, ніж відчувала. Гарчання було єдиною відповіддю.

Then a streak of fur and fangs shot toward her. The wolf was fast, but not too fast for her to handle. Ilea took a deep breath and focused. Nothing but the wolves mattered.

Потім смуга хутра та ікла вистрілили в її бік. Вовк був швидкий, але не надто швидкий, щоб вона могла з ним впоратися. Ілея глибоко вдихнула і зосередилася. Ніщо, крім вовків, не мало значення.

Her foot caught the wolf’s head on the side with all the weight and force she could muster from her years of training. The powerful kick sent it sprawling to the floor on her left side. Looking up, Ilea saw that two more of the beasts had entered the room while she had been occupied with the first.

Її нога зачепила голову вовка збоку з усією вагою і силою, яку вона змогла зібрати за роки тренувань. Потужний удар ногою змусив її впасти на підлогу з лівого боку. Піднявши голову, Ілея побачила, що в кімнату увійшли ще двоє звірів, а вона була зайнята першою.

Concentrating on the newcomers, Ilea ignored the whimpers from her left and prepared for another charge. The wolves broke into a sprint and jumped at her from two sides. Both animals snarled, flecks of saliva flying from their open mouths. Her foot flew up again and collided with the left-hand wolf. Instinctively, she brought her arm up to block the other creature. But this was no boxing match.