a9iqnian

Вона вирішила зберегти все це і помістити в невелику виставку власного будинку, яка в даний час в основному складалася з картин Клесса. Крім того, три ящики займали лише три одиниці.

Maybe I can give some of the treasures to an actual museum if such a thing exists around here. Some of it’s probably as old as time itself, coming from this fucker’s… Oh hey, look.

Можливо, я зможу віддати частину скарбів справжньому музею, якщо така річ тут існує. Деякі з них, мабуть, такі ж старі, як і сам час, і походять від цього лоха... Ой, дивіться.

Ilea moved a pile of bones and saw a glint of gold.

Ілея поворухнула купу кісток і побачила відблиск золота.

“Maro!”

— Маро!

The man appeared beside her as she retrieved the key with a thin tendril of ash.

Чоловік з'явився поруч з нею, коли вона дістала ключ тонким вусиком попелу.

“That it?” she grinned.

«Це воно?» — усміхнулася вона.

He didn’t look at the key, instead kneeling down where she’d found it before he moved some bones away.

Він не дивився на ключ, натомість став навколішки там, де вона його знайшла, перш ніж він відсунув кілька кісток.

What remained was the skeleton of a man. Maro’s hands shook as he carefully touched the skull. Ilea stored the key as he touched each bone, storing them safely in his ring. Finally, he held the skull in his hands, his helmet vanishing to reveal a pained expression. The skull went into his ring, and he looked at his empty hands.

Залишився скелет людини. Руки Маро тремтіли, коли він обережно торкався черепа. Ілея зберігав ключі, торкаючись кожної кістки, надійно зберігаючи їх у своєму кільці. Нарешті він тримав череп у руках, його шолом зникав, відкриваючи змучений вираз. Череп увійшов у його перстень, і він подивився на свої порожні руки.

Waves of black and purple energy burst forth, the piles of bones around him rotting away. Ilea remained at his side, quickly forming her armor for her own protection. As the waves intensified, his helmet reappeared.

Хвиля чорно-фіолетової енергії виривалася назовні, купи кісток навколо нього гнили. Ілея залишилася поруч з ним, швидко сформувавши свої обладунки для власного захисту. У міру того, як хвилі посилювалися, його шолом знову з'являвся.

With one last wave rotting away a layer of her ash, Maro looked down and let out a single anguished shout with all his breath. He was heaving when Ilea took a step toward him and put her hand on his shoulder.

Коли остання хвиля згнила шар її попелу, Маро глянув униз і випустив єдиний болісний крик, затамувавши подих. Він уже здригався, коли Ілея зробила крок до нього і поклала руку йому на плече.

“Let’s burn this fucker down.”

— Давай спалимо цього блядь.

*

Ilea added the corpse of the butler to the small pyre they’d built in front of the mansion. Her ashen limbs had ripped through half of the entrance to get enough wood. Summoning her fire sphere, she looked at Maro with a questioning gaze.

Ілея додала труп дворецького до маленького вогнища, яке вони побудували перед особняком. Її попеляста гілка прорвала половину входу, щоб набрати достатньо дров. Викликавши свою вогняну сферу, вона запитально подивилася на Маро.

“You do the honors,” he said, not wearing his helmet.

— Ти робиш честь, — сказав він, не вдягнувши шолома.

Ilea stepped toward the pyre before she pushed mana into the sphere. The wood wasn’t wet, but the pieces were rather big, meaning it took a couple of minutes of burning before it finally caught. She refrained from using her Heart of Cinder in consideration of the event.

Ілея підійшла до вогнища, перш ніж виштовхнути ману в сферу. Деревина не була мокрою, але шматки були досить великими, а це означає, що знадобилося кілька хвилин горіння, перш ніж вона нарешті схопилася. Вона утрималася від використання свого Попелюшкового серця з огляду на цю подію.

When the fire properly caught, she moved back to Maro. He didn’t speak, simply watching the flames dance.

Коли вогонь як слід загорівся, вона повернулася до Маро. Він мовчав, просто спостерігаючи, як танцює полум'я.

“I’m sorry for your loss,” she said.

— Мені шкода твоєї втрати, — сказала вона.

Ilea noticed that, with time, more and more Awakened gathered close to the estate, though none actually stepped upon the dead land.

Ілея помітила, що з часом до маєтку збирається все більше і більше Пробуджених, хоча насправді ніхто не ступав на мертву землю.

“We’re attracting a crowd,” she said to the king.

— Ми збираємо натовп, — сказала вона королю.

“It seems so,” he agreed.

— Здається, що так, — погодився він.

“Mind if I set the whole place ablaze?” Ilea asked as the pyre started to collapse.

— Не проти, якщо я підпалю все це місце? — запитала Ілея, коли вогнище почало руйнуватися.

Maro shook his head slightly, so she stepped toward the ruined entrance. Fortunately, most of the mansion was built with wood. When she was inside, she used Heart of Cinder to dry out and slightly burn the stairs before using her sphere to actually set them aflame.