Аеропорт

— Я знаю, — сказала Ґвен. — Це все так жахливо просто. Ось у тебе воно є, а ось уже нема. — Вона кинула на нього прямий погляд. — Правильно?

— Правильно.

Демерест сьорбнув кави. Можливо, все мине легше, ніж він собі гадав.

— Верноне, — м’яко мовила Ґвен, — ти не замислювався над тим, що те, що всередині мене, — це людська істота, що вона жива, що це особистість — навіть зараз? Ми покохалися. Це ми, ти і я; це частинка нас обох. — Погляд Ґвен, ще більш стривожений, ніж до того, бігав його обличчям у пошуках якоїсь реакції.

Демерест різко, зумисне грубо відповів:

— Це неправда. Зародок на такій стадії — це не людина; це поки що не особа. Він може стати нею пізніше, але не зараз. Він не живе, не дихає, не відчуває. Аборт — а особливо у такий ранній період — це не те саме, що вбивство людини.

Реакція Ґвен була такою ж запальною, як і перед тим, у машині, дорогою до аеропорту.

— Хочеш сказати, що з часом це може стати не такою вже й гарною справою? Якщо ми почекаємо, а тоді зробимо аборт, то це буде не настільки етично, коли дитина вже ідеально сформується, з пальчиками на руках і ногах, і всім іншим. Убити її потім — це трішки гірше, ніж зараз. Так ти вважаєш, Верноне?

Демерест похитав головою.

— Я такого не говорив.

— Але ти це мав на увазі.

— Якщо так, то я не хотів. У будь-якому разі, ти зараз перекручуєш мої слова.

Ґвен зітхнула.

— Я поводжуся як жінка.

— І ніхто не має на це більше прав, ніж ти. — Він усміхнувся; очі обмацували її обличчя. Думка про Неаполь, з Ґвен… на відстані кількох годин… досі збуджувала його.

— Я справді кохаю тебе, Верноне. Справді.

Демерест знову взяв її за руку під столом.

— Знаю. Тому це й складно для нас обох.

— Справа в тому, — повільно мовила Ґвен, ніби озвучуючи думки вголос, — що я ніколи раніше не вагітніла, а до такого моменту жінка завжди загадується, чи їй це вдасться. Коли дізнаєшся, як я тепер, що відповідь — так, то певним чином це подарунок, відчуття… відоме тільки жінці… що це щось гарне і дивовижне. А тоді раптом, у такій ситуації, як у нас, тобі доводиться прийняти факт, що все потрібно завершити, викинути те, що тобі дали. — Її очі наповнилися слізьми. — Ти мене розумієш, Верноне? Розумієш по-справжньому?

Він ніжно відповів:

— Так, думаю, що так.

— Різниця між тобою і мною в тому, що ти вже маєш дитину.

Він похитав головою.

— У мене немає дітей. Ми з Сарою…

— Не в шлюбі. Але ж була дитина; ти сам мені розповів. Маленька дівчинка, та, що потрапила в Триетапну програму вагітності. — Тінь усмішки збігла обличчям Ґвен. — Яку вдочерили. І тепер, що б не сталося, завжди є хтось, десь, якась людина, копія тебе.

Він мовчав.

Ґвен запитала:

— Ти коли-небудь думаєш про неї? Ніколи не замислюєшся, де вона, яка вона?

Брехати не було сенсу.

— Так, — відповів він. — Іноді.

— Дізнатися ніяк не можна?

Демерест похитав головою. Одного разу він поцікавився на цю тему, але йому відповіли, що коли всиновлення остаточно затверджують, то всі документи знищують. Не було жодного способу дізнатися — взагалі.

Ґвен відпила чаю. Понад краєм горнятка вона роздивлялася переповнену кав’ярню. Він відчув, що до неї повернувся спокій; сліди сліз зникли.

Усміхнувшись, вона промовила:

— Ой, любий, скільки ж я тобі клопотів завдаю.

Демерест відповів, і говорив це цілком щиро:

— Мають значення не мої клопоти. А те, що краще для тебе.

— Ну, думаю, що зрештою я вчиню розсудливо. Зроблю аборт. Мені спочатку все це потрібно обдумати, проговорити.

— Коли будеш готова, я допоможу. Та нам не можна втрачати багато часу.

— Думаю, ти маєш рацію.

— Послухай, Ґвен, ця справа багато часу не забере, — запевнив він її, — і обіцяю, що це буде цілком безпечна медична процедура. — Він повів їй про Швецію, що сам сплатить всі клінічні витрати, що авіакомпанія допоможе доставити її туди.

Ґвен відповіла:

— Я все вирішу, ще до того, як ми повернемося з поїздки.

Демерест узяв чеки, і вони підвелися, щоб покинути кав’ярню. Наближався час, коли Ґвен має привітати пасажирів на борту Рейсу Два.

Коли вони вийшли з кав’ярні, вона озвалася:

— Думаю, мені досить пощастило, що ти такий, яким є. Деякі чоловіки б утекли та покинули мене.

— Я не покину.

Та він покине її; зараз був упевнений в цьому. Коли закінчиться Неаполь і аборт, Демерест покінчить із Ґвен, розірве їхній роман — настільки тактовно, наскільки зможе, але все одно цілком та остаточно. Це буде не надто складно. Можуть бути один чи два незручних моменти, коли Ґвен дізнається про його наміри, та вона не з тих, хто влаштовуватиме скандал; це вона вже показала. Як би ситуація не склалася, він може з нею розібратися, для нього це буде не перший такий досвід. Вернон Демерест уже раніше успішно виплутувався з амурних справ.

Насправді цього разу дещо відрізнялося. Ніхто раніше не мав такого сильного впливу на нього, як Ґвен. Жодна інша жінка не збуджувала його так. З жодною — принаймні з тих, кого він пам’ятав, — йому не було настільки приємно проводити час, просто бути поряд. Розходитися для нього буде нелегко, і він знав, що матиме спокусу опісля передумати.