Аеропорт

Вона знову замислилася: та ж гірко-солодка думка, і її все не покидало те ж питання. Її та Вернонова дитина — аборт чи ні?.. Так чи ні? Бути чи не бути?.. Вони вже опинилися на злітно-посадковій смузі… Аборт чи не аборт?.. Гул двигуна посилився. Вони вже виходили на пробіг, не марнували часу; за кілька секунд, не більше, вони вже будуть у повітрі… Так чи ні? Дозволити жити чи приректи на смерть? Як хтось може робити вибір між любов’ю й реальністю, совістю та здоровим глуздом?

Як виявилося, Ґвен не потрібно було повідомляти пасажирів про зниження потужності.

У кабіні екіпажу, вирулюючи, командир Гарріс грубим голосом заговорив до Демереста:

— Я планую сьогодні знехтувати правила зниження шуму.

Вернон Демерест, який щойно переписав затвердження маршруту, яке отримав радіозв’язком, — це зазвичай виконував відсутній сьогодні другий пілот, — кивнув.

— Ясне діло, бляха-муха! Я б також це зробив.

Більшість пілотів так би все й облишили, але Демерест, зі властивою йому педантичністю, підсунув до себе бортовий журнал та зробив запис у колонці «Примітки»: «ПЗШ не дотримано. Причина: погода, безпека».

Пізніше можуть виникнути проблеми через цей запис у журналі, але такими проблемами Демерест насолоджувався та охоче зіткнеться з цією.

Лампи освітлення кабіни екіпажу пригасли. Перевірка перед зльотом закінчилася.

Їм пощастило із тимчасовим затишшям у трафіку; це дозволило досягнути точки старту на початку злітно-посадкової смуги два-п’ять швидко і без довгої затримки на землі. Для решти бортів позаду, проте, затримка знову починала зростати. За Рейсом Два «Транс Америки» вишикувалася черга літаків, що чекали зльоту, а ще процесія інших вирулювала перед терміналом. Диспетчер руління сипав швидким потоком інструкцій літакам «Юнайтед Ейр Лайнз», «Істерн», «Американ», «Ейр Франс», «Флаїнґ Тайґер», «Люфтганза», «Брейніфф», «Континентал», «Лейк Сентрал», «Дельта», «ТВЕ», «Озарк», «Ейр Канада», «Аліталія» та «Пен Ем», а їхні місця призначення були наче географічний покажчик.

Додаткові запаси пального Рейсу Два, які був замовив Енсон Гарріс, щоб дозволити собі додатковий час перебування на землі, зрештою виявилися непотрібними. Та навіть із серйозною масою пального вони все одно були в межах безпечного зльоту, як щойно підрахував бортінженер Джордан, знову розклавши перед собою графіки, як він ще не раз зробить сьогодні й завтра, до закінчення польоту.

І Демерест, і Гарріс зараз перемкнули свої рації на частоту стартового диспетчерського пункту.

На злітно-посадковій смузі два-п’ять, просто перед літаком «Транс Америки», «ВіСі-10» компанії «БОЕК» дістав дозвіл на зліт. Він подався вперед, спочатку незграбно й повільно, але потім прискорився. Кольори компанії на фюзеляжі — синій, білий та золотий — мигцем засвітилися під світлом вогнів іншого літака, а тоді зникли у вихорі густого снігу та чорному струмені реактивного двигуна.

Одразу після цього голос диспетчера управління вильотами проголосив:

— «Транс-Америка-Два», заруліть на ЗПС два-п’ять та залишайтеся на місці; борт на посадці на смузі один-сім-лівій.

Смуга один-сім-ліва ділила смугу два-п’ять навпіл. Коли використовували обидві смуги разом, існувала небезпека, але диспетчери вже давно стали експертами у створенні проміжків між літаками — які сідали та злітали — так, щоб не марнувати час та щоб обидва літаки не досягали перетину смуг одночасно. Пілоти, які знали незручну правду про ризик зіткнення, почувши по радіозв’язку, що задіяні обидві смуги, беззастережно слухалися наказів диспетчерів.

Енсон Гарріс швидко та вміло вивів Рейс Два на смугу два-п’ять.

Визирнувши у вікно, крізь шквали снігу Демерест бачив вогні літака, який саме збирався приземлитися на смугу один-сім. Він натиснув на кнопку мікрофона.

— Я «Транс-Америка-Два», вас зрозумів. На виконавчому старті, очікую. Бачу борт на посадці.

Ще до того, як літак перетнув їхню смугу, повернувся голос диспетчера:

— «Транс-Америка-Два», зліт дозволяю. Вперед, мужик, давай!

Останніх слів не було в жодному посібнику з правил та фразеології радіообміну, але для диспетчера та пілотів вони мали однакове значення: Забирайся звідти зараз же! Після цього борту одразу сідає наступний. Обриси вогнів нового літака — зловісно близько до льотного поля — наближалися до смуги один-сім.

Енсон Гарріс не зволікав. Витягнутими пальцями він посунув чотири головні важелі керування двигунами вперед до упору. Тоді наказав:

— Підрівняйте важелі керування, — і продовжив злегка натискати на ножні гальма, щоб двигуни набрали обертів, поки Демерест установлював однаковий ступінь стиснення всіх чотирьох двигунів. Звук двигунів переріс з рівного виття до громового реву. Тоді Гарріс відпустив гальма, і Н-731-ТА кинувся вперед злітно-посадковою смугою.

Вернон Демерест повідомив вежі: