Аеропорт

— Саме це я й маю на увазі. І запам’ятайте, важливо, щоб Ґерреро і не здогадувався, що ми знаємо про дипломат чи його вміст. Отже, як я вже розповів міс Мейген кілька хвилин тому, зараз я чітко поясню вам, що робити, коли повернетеся до салону. Будь ласка, слухайте мене уважно.

Коли він закінчив, маленька старушенція із Сан-Дієґо дозволила собі невеличку коротку усмішку.

— Ой, так; так, думаю, я впораюсь.

Місіс Квонсет вже підводилася з сидіння, поки Ґвен збиралася відчинити для них двері кабіни екіпажу, коли Демерест мовив:

— Той рейс із Лос-Анджелеса, на який ви дісталися без квитка, — нам сказали, ви хотіли у Нью-Йорк. Навіщо?

Вона розповіла йому, як інколи почувається самотньою на Західному узбережжі та хоче відвідати свою заміжню доньку на сході.

— Бабусю, — сказав Вернон Демерест, — якщо ми все це зробимо, то я особисто гарантую, що у вас не тільки не виникне жодних проблем, але й те, що ця авіакомпанія дасть вам квиток до Нью-Йорка й назад першим класом.

Місіс Квонсет була така вражена, що ледь не розплакалася.

— Ой, дякую вам! Дякую! — Вперше вона не знала, що сказати. Який видатний чоловік, подумала вона; такий добрий, милий чоловік!

Її щирі емоції, коли вона збиралася вийти з кабіни екіпажу, допомогли місіс Квонсет під час проходу через салон першого класу, а потім і в салоні туристичного класу. Поки Ґвен Мейген міцно стискала її плече і підштовхувала вперед, літня жінка витирала очі своєю мереживною хустинкою, демонструючи сльозливу, правдоподібну акторську гру сильного розпачу. Вона нагадала собі, майже радісно, незважаючи на сльози, що це вже її друга роль за сьогодні. Першого разу, коли вона прикидалася хворою, то грала в терміналі для молодого агента з обслуговування пасажирів, Пітера Коуклі. Тоді вона зіграла переконливо, то чому б це не спрацювало вдруге?

Гра була настільки щира, що один з пасажирів навіть різко запитав Ґвен:

— Міс, що б вона там не зробила, ви мусите поводитися так жорстоко?

Ґвен відповіла жорстко, усвідомлюючи, що її вже може почути Ґерреро:

— Сер, будь ласка, не втручайтеся.

Коли вони пройшли до туристичного класу, Ґвен затягнула зсувну завісу у дверному проході, який відділяв два пасажирські салони. Це було частиною Вернонового плану. Озирнувшись на шлях, яким вони пройшли, в передній бік літака, Ґвен побачила, що двері кабіни екіпажу трохи прочинені. Вона знала, що за ними стоїть Вернон, він спостерігає і чекає. Як тільки завіса між першим та туристичним класом затягнулася, Вернон пішов за ними та став позаду, спостерігаючи через щілину, яку Ґвен заздалегідь залишила. Тоді, коли настане відповідна мить, він розчахне завісу та рвучко кинеться вперед.

Від думки про те, що станеться протягом наступних кількох хвилин — яким би не був результат, — Ґвен вдруге охопив той крижаний страх, якесь погане передчуття. Вона знову його поборола. Нагадавши собі про відповідальність перед екіпажем та іншими пасажирами — які не відали про спектакль, що перед ними розігрували, — вона провела місіс Квонсет решту шляху до її сидіння.

Пасажир Ґерреро кинув швидкий погляд на них, а тоді відвернувся. Ґвен бачила, що невеликий дипломат так і лежить у нього на колінах і він стискає його в руках. Чоловік у кріслі біля проходу, сусід місіс Квонсет — гобоїст, — підвівся, коли вони підійшли. Зі співчутливим виразом обличчя він відійшов, щоби пропустити стареньку. Ґвен ненав’язливо стала перед ним, заблокувавши шлях до сидіння. Місце біля проходу залишатиметься вільним, поки Ґвен не зійде зі шляху. Очі Ґвен помітили короткий рух через щілину, яку вона залишила у дверному проході. Вернон Демерест стояв на позиції та очікував.

— Будь ласка! — Стоячи в проході, місіс Квонсет благально, заливаючись сльозами, повернулася до Ґвен. — Молю вас — попросіть командира передумати. Я не хочу потрапити до рук італійської поліції…

Ґвен грубо відповіла:

— Треба було раніше про це думати. Крім того, я не можу вказувати командирові, що робити.

— Але ви ж можете його попросити! Він вас вислухає.

Д. О. Ґерреро повернув голову, роздивився, що відбувається, а тоді знову відвернувся.

Ґвен вхопила бабусю за руку.

— Я кажу вам — сядьте на місце!

Голос Ади Квонсет обернувся голосінням.

— Я тільки прошу, щоб мене забрали назад. Здайте мене десь у нашій країні, а не на чужині!

Позаду Ґвен запротестував гобоїст:

— Міс, ви що, не бачите, як ця леді засмучена?

Ґвен гаркнула у відповідь:

— Будь ласка, не втручайтеся. Ця жінка тут взагалі жодних прав не має. Вона безбілетниця.

Гобоїст обурено заперечив:

— Мені однаково, хто вона. Вона все одно літня жінка.

Незважаючи на нього, Ґвен штовхнула місіс Квонсет, і та втратила рівновагу.

— Ви мене чуєте?! Сядьте і заспокойтеся.

Ада Квонсет упала на своє сидіння. Вона закричала:

— Ви мене вдарили! Вдарили мене!

Кілька людей підвелися на ноги від обурення.

Д. О. Ґерреро продовжував дивитися прямо перед собою. Його руки, як Ґвен бачила, не відривалися від дипломата.

Місіс Квонсет знову заридала.

Ґвен холодно промовила: