Аеропорт

Зненацька крізь крик почувся єдиний чистий голос — сповнений жаху, відчаю, благань. Спочатку почулися не всі слова. Тільки пізніше, коли по кілька разів прокручували записи останньої передачі, з них зібрали повні слова, а за голосом встановили, що говорила дев’ятирічна Велері Редферн.

«…Мамусю! Татусю!.. Зробіть щось! Я не хочу вмирати… О Ісусику добрий, я була хорошою… Будь ласка, я не хочу…»

На щастя, передача на цьому обірвалась.

«Біч Бонанза» розбився та згорів недалеко від містечка Лізбон, штат Меріленд. Те, що залишилося від чотирьох тіл, розпізнати було неможливо, тож їх поховали у спільній могилі.

Лейтенант безпечно приземлився парашутом за п’ять миль[135] від того місця.

Усіх трьох авіадиспетчерів, втягнених у цю трагедію, — Джорджа Воллеса, Кіта Бейкерсфелда, Перрі Янта — негайно ж усунули від виконання службових обов’язків, в очікуванні розслідування.

Пізніше стажиста Джорджа Воллеса оголосили технічно невинним, оскільки він не був кваліфікованим авіадиспетчером, коли стався нещасний випадок. Його, проте, усунули від державної служби та назавжди заборонили подальшу роботу авіадиспетчером.

Темношкірого молодика, старшого диспетчера Перрі Янта, назвали повністю відповідальним за те, що трапилося. Слідча група — яка кілька тижнів прокручувала записи, вивчала докази й переглядала рішення, які сам Янт мусив прийняти за лічені секунди, — вирішила, що йому варто було менше часу відвести на надзвичайну ситуацію, що стосувалася «Боїнга-727» «Норзвест Орієнт», а більше на нагляд за роботою Джорджа Воллеса, за відсутності Кіта Бейкерсфелда. Той факт, що Перрі Янт виконував подвійну роботу — від якої, якби він був менш готовим поступатися, міг би відмовитись, — визнали таким, що не має стосунку до справи. Янту оголосили офіційну догану й позбавили чину в державній службі.

Кіта Бейкерсфелда цілком виправдали. Слідча група доклала всіх можливих зусиль, аби наголосити на тому, що Кіт попросив тимчасового звільнення від обов’язків, що його прохання було прийнятним і він згідно з інструкцією розписався в журналі. Мало того, одразу ж після свого приходу він усвідомив можливість зіткнення в повітрі й спробував запобігти трагедії. За швидке мислення та дії — хоча спроба й була невдалою — Кіта високо оцінила слідча група.

Питання тривалої відсутності Кіта в диспетчерському залі з самого початку не порушувалося. Під кінець розслідування — усвідомлюючи, що очікує Перрі Янта, — Кіт спробував взяти це на себе та прийняти більшу частину провини. Його спробу оцінили дружньо, але було зрозуміло, що слідча група сприйняла її всього-на-всього як лицарський жест. Свідчення Кіта, як тільки збагнули, до чого воно веде, без довгих роздумів перервали. Його невдале втручання ніяк не відбилося на остаточному звіті слідчої групи.

Внаслідок доказів, які подало незалежне розслідування Національної гвардії Повітряних сил США, лейтенанта Генрі Ніла звинуватили у частковій недбалості, оскільки він вийшов із зони навколо повітряної бази Мідлтаун, а також у тому, що зійшов з маршруту біля авіатраси В44. Однак, оскільки його фактичне місцезнаходження неможливо було довести остаточно, жодних звинувачень не було висунуто. Лейтенант і далі продавав автомобілі, а на вихідних здійснював польоти.

Дізнавшись про рішення слідчої групи, старший диспетчер Перрі Янт пережив нервовий зрив. Його поклали в лікарню, під опіку психіатрів. Він уже показував ознаки одужання, коли поштою, від невідомого відправника, отримав видрукуваний бюлетень від правої каліфорнійської організації, що протистояла — поміж іншого — громадянським правам темношкірих. Бюлетень містив образливо упереджене зображення трагедії Редфернів.

А Перрі Янт поставав у ньому як некомпетентний, незграбний тупак, котрий не зважає на свої обов’язки та взагалі не переймається смертю сім’ї Редфернів. Увесь цей інцидент, йшлося у бюлетені, повинен стати попередженням для «добросердних лібералів», які допомогли темношкірим досягати відповідальних постів, для яких у тих не вистачало розумових здібностей. Бюлетень закликав до «усунення» інших темношкірих, що працюють в авіадиспетчерській службі, «доки таке не повториться знову».

В будь-який інший час чоловік з інтелектом Перрі Янта просто проігнорував би той бюлетень, назвавши маніакальною філіппікою, чим він і був. Але через свій стан Перрі пережив рецидив після того, як прочитав його, і залишився б під наглядом на невизначений період часу, якби урядова наглядова рада не відмовилася сплачувати його лікарняні рахунки, стверджуючи, що цей стан його психічного здоров’я не був спричинений державною роботою.

Янта виписали з лікарні, але він не повернувся в авіадиспетчерську службу. Коли Кіт Бейкерсфелд чув про нього востаннє, Перрі працював у портовому барі в Балтиморі та чорно пиячив.