Аеропорт

— Гаразд, я забираю свої слова. — Він глянув на місіс Екермен. — Прошу леді вибачити мені. Можливо, вона зрозуміє, що це тема, щодо якої я, як і більшість комерційних льотних екіпажів, дотримуюся міцної позиції. Коли є речі, які мені здаються настільки очевидними… — Він не договорив.

Місіс Екермен люто блимала на нього очима. Вибачення в такій формі, подумав Мел, вийшло не дуже вдалим. Було вже надто пізно загладжувати проблему, навіть якщо він сам цього хотів.

Один з інших членів комісії запитав:

— Командире, що, власне, ви хочете від нас?

Демерест зробив крок уперед. Його голос набув переконливих ноток:

— Я звертаюся до вас із проханням заборонити автомати і каси продажу страхування в аеропорту, а також пообіцяти, що ви надалі відмовлятимете в оренді особам, які цим займаються.

— Ви б заборонили продаж страхових полісів цілком?

— В аеропортах — так. Можу сказати, пані та панове, що МАП закликає інші аеропорти вжити таких самих заходів. Також ми просимо конгрес оголосити продаж страхування в аеропортах незаконним.

— Який сенс робити це у Сполучених Штатах, якщо авіаподорожі міжнародні?

Тінь посмішки пробігла обличчям Демереста.

— Ця кампанія також міжнародна.

— Наскільки міжнародна?

— Ми залучаємося активною підтримкою пілотів у сорока восьми країнах. Більшість вважає, якщо Північна Америка, США або Канада, дасть приклад — інші підуть слідом.

Той самий член комісії скептично промовив:

— Мені здається, у вас дуже великі сподівання.

— Звісно, — втрутився голова, — люди мають право купувати авіастрахування, якщо вони цього бажають.

Демерест кивнув на знак згоди.

— Безумовно. Ніхто цього не заперечує.

— Ні, ви заперечуєте. — То знову озвалася місіс Екермен.

М’язи навколо рота Демереста напружилися.

— Мадам, будь-хто може купити собі будь-який поліс авіастрахування. Потрібно тільки елементарно бути передбачливим, щоб робити це заздалегідь — через будь-якого страхового брокера або навіть туристичну агенцію. — Він скинув оком на інших членів комісії. — Зараз багато людей мають комплексний поліс на випадок нещасних випадків на час подорожей; можуть подорожувати досхочу і мають постійне страхування. Є безліч способів так застрахуватися. Наприклад, великі компанії кредитних карток — «Дайнерз», «Американ Експрес», «Карт Бланш»[140] — усі вони пропонують туристичне страхування для власників їхніх карток; його можна автоматично поновлювати щороку, а також оплачувати.

Більшість бізнесменів, які подорожують, зазначив Демерест, мають як мінімум одну з кредитних карток згаданих компаній, тож заборона страхування в аеропорту не спричинить особливих труднощів чи незручностей для бізнесменів.

— І всі ці комплексні поліси досить дешеві. Я знаю, бо маю такий.

Вернон Демерест замовк, а тоді продовжив:

— Важливо те, що всі ці страхові поліси проходять через певні канали. Заявки обробляють досвідчені люди; минає день чи близько того між поданням заявки та видачею поліса. Таким чином, набагато вища ймовірність викриття якогось психа, маніяка чи неврівноваженої людини, наміри якої можна поставити під сумнів. Потрібно також пам’ятати — божевільна або неврівноважена людина — істота імпульсивна. Коли справа стосується авіастрахування, цьому імпульсу сприяють поліси, які швидко оформлюються та не вимагають зайвих питань, поліси, що доступні в торгових автоматах або страхових касах в аеропорту.

— Думаю, ми всі розуміємо, до чого ви ведете, — різко промовив голова. — Вже починаєте повторюватися, командире.

Місіс Екермен кивнула.

— Погоджуюсь. Особисто мені хотілося б почути, що на це скаже містер Бейкерсфелд.

Погляди членів комісії перекинулися на Мела. Він підтвердив:

— Так, у мене є кілька зауваг. Та я б хотів почекати, коли командир Демерест повністю закінчить свою промову.

— Він уже закінчив, — сказала місіс Екермен. — Ми це щойно вирішили.

Один з членів комісії засміявся, а голова грюкнув своїм молотком.

— Так, згода… Якщо ваша ласка, містере Бейкерсфелд.

Коли Мел підвівся, Вернон Демерест, сердито лупаючи очима, повернувся до свого крісла.

— Також хотілося б прояснити, — почав Мел, — що я дотримуюся протилежної думки стосовно майже всього, що тільки-но сказав Вернон. Думаю, це можна назвати сімейною розбіжністю.

Члени комісії, які знали про зв’язок між Мелом та Верноном Демерестом, усміхнулися, і вже тоді Мел відчув, що напруга, яка наростала протягом минулих кількох хвилин, послабилася. Він звик до таких зустрічей і знав, що неформальність — це завжди найкращий підхід до справи. Вернон також міг би це знати — якби перед тим хоча б поцікавився.

— Є кілька моментів, над якими нам варто поміркувати, — продовжив Мел. — По-перше, погодьмося, що більшість людей завжди мають природжений страх польотів, і я впевнений, що таке відчуття існуватиме вічно, не має значення, яких висот прогресу ми досягнемо та наскільки підвищимо наші показники безпеки. Між іншим, єдина річ, у якій я погоджуюся з Верноном, це те, що наші показники безпеки вже зараз надзвичайно хороші.