Аеропорт

Він продовжив: через цей вроджений страх багато пасажирів почуваються зручніше, впевненіше, коли мають туристичне страхування. Вони самі цього хочуть. Також хочуть, щоб його можна було купити в аеропорту, як підтверджують неймовірні обсяги продажу у торгових апаратах і страхових касах аеропорту. Те, чи мають пасажири користатися правом та можливістю купувати страхування, чи ні, є питанням свободи. Що стосується того, щоб одержати страхування заздалегідь, то все просто: більшість людей над цим просто не задумується. До речі, додав Мел, якби авіастрахування продавали таким способом, аеропорти — включно з аеропортом Лінкольна — втратили б значну частину доходів. Згадавши доходи, Мел усміхнувся. Члени комісії з питань аеропорту також не стримали усмішок.

Ось це й було вирішальним аргументом. Доходи від страхових кас надто важливі, щоб отак від них відмовлятися. Аеропорт Лінкольна отримує пів мільйона доларів щороку з комісії на продаж страхування, хоча небагато покупців усвідомлюють, що аеропорт привласнює двадцять п’ять центів з кожного долара. Та все одно страхування — це четвертий найбільший бізнес усередині аеропорту, де тільки паркінг, ресторани й оренда автомобілів приносять більші суми. В інших великих аеропортах дохід від страхування такий самий або й вищий. Вернонові Демересту, міркував Мел, дуже зручно говорити про «захланне керівництво аеропорту», але такі гроші теж мають звичку говорити.

Мел вирішив не озвучувати цих думок. Єдиної його згадки про доходи було достатньо. Члени комісії, які добре зналися на фінансових справах аеропорту, самі все зрозуміють.

Він звірився зі своїми паперами, які одна зі страхових компаній, що діє в аеропорту Лінкольна, надала йому вчора. Мел не просив про це, а також не говорив нікому у своєму кабінеті, що сьогодні відбудуться дебати стосовно страхування. Та люди з цього бізнесу розвідали про це — неймовірно, як їм це завжди вдається, — а тоді негайно зреагували, щоб захистити свої інтереси.

Мел би не скористався цими паперами, якби вони суперечили його щирій позиції. На щастя, вони не суперечили.

— А тепер, — почав Мел, — щодо диверсії — потенційної і не тільки. — Він усвідомлював, як прислухалися члени комісії.

— Вернон досить багато про це сказав — але, уважно його вислухавши, мушу зазначити, що значна частина його аргументів мені здаються перебільшеними. Насправді кількість доведених випадків авіакатастроф, спричинених вибухами з метою отримання страхових виплат, можна на пальцях порахувати.

У глядацькій секції командир Демерест зірвався на рівні ноги.

— Боже мій! А скільки ж катастроф нам потрібно?

Голова знову різко постукав молотком.

— Командире… я вас прошу!

Мел дочекався, поки Демерест вгамується, а тоді спокійно продовжив:

— Оскільки пролунало таке запитання, моя відповідь: «Жодної». Проте доречнішим є інше: чи не трапилися б ці катастрофи все одно, навіть якби в аеропорту не було доступних автоматів продажу страхування?

Мел помовчав, дав слухачам усвідомити його аргумент, перед тим як продовжити.

— Звісно, можна твердити, що, якби в аеропорту не було можливості оформити страхування, катастрофи, про які ми говоримо, могли б і не трапитися. Іншими словами, це були імпульсивні злочини, спричинені тим, як легко в аеропорту можна купити страхування. Подібним чином можна наполягати, що, навіть якби ці злочини були заплановані заздалегідь, їх, можливо, й не скоїли б, якби страхування польотів було менш доступним. У цьому, я думаю, і полягають аргументи Вернона — а також МАП.

Мел зиркнув на свого шваґра, на обличчі якого проступала злість.

— Кричуща слабкість тих аргументів, — продовжив Мел, — у тому, що вони цілком базуються на здогадках. Мені з таким же успіхом здається, що людину, яка планує такий злочин, не стримає відсутність можливості застрахуватися в аеропорту, вона просто одержить це страхування деінде, що — як сказав сам Вернон — зробити неймовірно просто.

Іншими словами, зазначив Мел, страхування перельоту здається другорядним мотивом для потенційного лиходія, а зовсім не першочерговою причиною скоєння злочину. Справжні мотиви, коли справа стосується повітряного шкідництва, полягають у одвічних людських слабкостях — любовних трикутниках, жадобі, бізнесових провалах, схильності до суїциду.

Поки існують люди, стверджував Мел, неможливо усунути ці мотиви. Таким чином, ті, хто дбає про безпеку авіації та запобігає диверсіям, мусять шукати шляхи не як заборонити страхування в аеропортах, але як підсилити запобіжні заходи у повітрі й на землі. Один з таких заходів — суворіший контроль продажу динаміту — основного інструменту в руках повітряних злочинців дотепер. Ще одна пропозиція — розробка пристроїв, які «винюхують» та виявляють вибухівку в багажі. Такий пристрій, повідомив Мел уважним членам комісії, вже задля експерименту застосовують на практиці.