Читаем Американська єврейська проза. Століття оповідань полностью

Батько і мати виходять з дому, ще раз потискають одне одному руку через якусь незрозумілу ніяковість. Я теж ніяково кручуся у твердому кріслі кінотеатру. Де старший дядько, старший брат моєї матері? Він займається у своїй кімнаті нагорі, готується до останнього екзамену в Коледжі Нью-Йорк Сіті. Двадцять один рік тому він помер від швидкоплинної пневмонії. Мати і батько ще раз проходять пішки тими самими тихими вулицями. Мати тримає батька під руку й розповідає йому про роман, який зараз читає, а батько висловлює свою думку про персонажів, бо сюжет йому цілком зрозумілий. Це звичка, якою він дуже тішиться, оскільки відчуває найбільшу зверхність і впевненість у собі, коли схвалює або засуджує поведінку інших людей. Іноді він вважає за потрібне видати коротке «гм» — коли історія стає, на його погляд, надто солодкавою. Так він віддає данину своїй приналежності до чоловічої статі. Моя мати задоволена пробудженим нею інтересом; вона демонструє моєму батькові, яка вона розумна і цікава.

Вони доходять до бульвару. Неквапливо під’їжджає трамвай. Сьогодні вони їдуть до Коні-Айленда[43], хоча моя матір вважає такі радощі примітивними. Вона налаштувалася лише на прогулянку променадом і приємний обід, а не на галасливі розваги, які здаються їй недостойними такої поважної пари.

Батько розповідає матері, скільки грошей він заробив за останній тиждень. Він перебільшує суму, яка не потребує перебільшення, але реальні факти завжди здавалися йому якимись недостатніми. Раптом я починаю плакати. Рішучу стару леді, що сидить у кінотеатрі поруч зі мною, це дратує, й вона сердито дивиться на мене. Злякавшись, я замовкаю, дістаю носовичок і витираю обличчя, злизуючи сльозу, що впала біля рота. Тим часом я щось пропустив, бо мої мати й батько вже виходять на кінцевій зупинці — в Коні-Айленді.


3


Вони йдуть до набережної, й батько наказує матері вдихнути різкий запах моря. Обидва глибоко вдихають морське повітря й при цьому сміються. Величезний інтерес до здоров’я є для них спільним, хоча батько — високий і міцний, а мати — тендітна. У них у голові купа теорій, що їсти корисно, а що некорисно, й іноді вони палко дискутують на цю тему, але все завершується глузливим зауваженням батька, що рано чи пізно все одно доведеться померти. На флагштоці набережної тріпоче від мінливого вітру з моря американський прапор.

Батько та мати йдуть до перил набережної і дивляться вниз на пляж, де неквапливо прогулюється досить багато людей. Деякі купаються в прибої. Повітря прорізає свисток продавця арахісу, з його приємним і енергійним звуком, і батько йде купувати арахіс. Мати залишається біля перил і дивиться на океан. Океан здається їй веселим: він немовби навмисно яскриться й гонить нові й нові невисокі хвилі. Мати розглядає дітей, що риються в мокрому піску, та купальні костюми дівчат, її одноліток. Батько повертається з арахісом. Сонце над головою палає, воно б’є і б’є своїми променями, але ніхто цього геть не помічає. Променадом ліниво прогулюється безліч людей у недільному вбранні. Океан сюди не доходить, а якби й доходив, вони не відчули б небезпеки. Мої мати та батько спираються на перила й замислено дивляться на океан. Він стає суворішим, хвилі повільно наростають, ще здалека набираючи силу. Мить, коли вони перевертаються, мить, коли так красиво вигинають свої спини, показуючи зелені та білі прожилки серед чорноти, — ця мить є нестерпною. Зрештою вони надломлюються, оскаженіло кидаються на пісок, буквально обрушуючись на нього з усією силою, підстрибують кілька разів, а потім сходять нанівець, перетворюючись на невеличкий струмок, що біжить нагору по піску і повертається назад. Мої батьки бездумно дивляться на океан — їх мало цікавить його суворість. Сонце над головою теж їх не турбує. Я ж пильно вглядаюся в це жахливе сонце, що розладнує зір, і в цей фатальний, безпощадний, невтримний океан і забуваю про своїх батьків. Я споглядаю в захваті, і врешті-решт мене вражає байдужість батька й матері. Я знову починаю плакати. Стара леді поруч зі мною поплескує мене по плечу й каже: «Ну-ну, це ж лише кіно, молодий чоловіче, лише кіно». Але я, ще раз поглянувши на жахливе сонце й жахливий океан і не в змозі втримати сліз, підводжуся і йду до чоловічої вбиральні, перечеплюючись через ноги тих, хто сидить у моєму ряду.


4


Перейти на страницу:

Похожие книги

12 шедевров эротики
12 шедевров эротики

То, что ранее считалось постыдным и аморальным, сегодня возможно может показаться невинным и безобидным. Но мы уверенны, что в наше время, когда на экранах телевизоров и других девайсов не существует абсолютно никаких табу, читать подобные произведения — особенно пикантно и крайне эротично. Ведь возбуждает фантазии и будоражит рассудок не то, что на виду и на показ, — сладок именно запретный плод. "12 шедевров эротики" — это лучшие произведения со вкусом "клубнички", оставившие в свое время величайший след в мировой литературе. Эти книги запрещали из-за "порнографии", эти книги одаривали своих авторов небывалой популярностью, эти книги покорили огромное множество читателей по всему миру. Присоединяйтесь к их числу и вы!

Анна Яковлевна Леншина , Камиль Лемонье , коллектив авторов , Октав Мирбо , Фёдор Сологуб

Исторические любовные романы / Короткие любовные романы / Любовные романы / Эротическая литература / Классическая проза
Тайная слава
Тайная слава

«Где-то существует совершенно иной мир, и его язык именуется поэзией», — писал Артур Мейчен (1863–1947) в одном из последних эссе, словно формулируя свое творческое кредо, ибо все произведения этого английского писателя проникнуты неизбывной ностальгией по иной реальности, принципиально несовместимой с современной материалистической цивилизацией. Со всей очевидностью свидетельствуя о полярной противоположности этих двух миров, настоящий том, в который вошли никогда раньше не публиковавшиеся на русском языке (за исключением «Трех самозванцев») повести и романы, является логическим продолжением изданного ранее в коллекции «Гримуар» сборника избранных произведений писателя «Сад Аваллона». Сразу оговоримся, редакция ставила своей целью представить А. Мейчена прежде всего как писателя-адепта, с 1889 г. инициированного в Храм Исиды-Урании Герметического ордена Золотой Зари, этим обстоятельством и продиктованы особенности данного состава, в основу которого положен отнюдь не хронологический принцип. Всегда черпавший вдохновение в традиционных кельтских культах, валлийских апокрифических преданиях и средневековой христианской мистике, А. Мейчен в своем творчестве столь последовательно воплощал герметическую орденскую символику Золотой Зари, что многих современников это приводило в недоумение, а «широкая читательская аудитория», шокированная странными произведениями, в которых слишком явственно слышны отголоски мрачных друидических ритуалов и проникнутых гностическим духом доктрин, считала их автора «непристойно мятежным». Впрочем, А. Мейчен, чье творчество являлось, по существу, тайным восстанием против современного мира, и не скрывал, что «вечный поиск неизведанного, изначально присущая человеку страсть, уводящая в бесконечность» заставляет его чувствовать себя в обществе «благоразумных» обывателей изгоем, одиноким странником, который «поднимает глаза к небу, напрягает зрение и вглядывается через океаны в поисках счастливых легендарных островов, в поисках Аваллона, где никогда не заходит солнце».

Артур Ллевелин Мэйчен

Классическая проза
Я и Он
Я и Он

«Я и Он» — один из самых скандальных и злых романов Моравиа, который сравнивали с фильмами Федерико Феллини. Появление романа в Италии вызвало шок в общественных и литературных кругах откровенным изображением интимных переживаний героя, навеянных фрейдистскими комплексами. Однако скандальная слава романа быстро сменилась признанием неоспоримых художественных достоинств этого произведения, еще раз высветившего глубокий и в то же время ироничный подход писателя к выявлению загадочных сторон внутреннего мира человека.Фантасмагорическая, полная соленого юмора история мужчины, фаллос которого внезапно обрел разум и зажил собственной, независимой от желаний хозяина, жизнью. Этот роман мог бы шокировать — но для этого он слишком безупречно написан. Он мог бы возмущать — но для этого он слишком забавен и остроумен.За приключениями двух бедняг, накрепко связанных, но при этом придерживающихся принципиально разных взглядов на женщин, любовь и прочие радости жизни, читатель будет следить с неустанным интересом.

Альберто Моравиа , Галина Николаевна Полынская , Хелен Гуда

Современные любовные романы / Эротическая литература / Проза / Классическая проза / Научная Фантастика / Романы / Эро литература