Баришник дур-зіллям

— Думаєте, це ваше жалюгідне посполите рушення може щось протиставити союзу Куассапелага і Дрепакки? Ще до літа скальп вашого губернатора висітиме під стелею у хижі мого батька!

— Прошу вас, сер, вислухайте мене! Якщо Дрепакка домовиться із мсьє Кастеном і «нагими індіянами», то англійців вишпурнуть із Америки, а потім уже не завдасть великого клопоту вигнати і французів слідом за ними; я це визнаю. Але ж я прошу не за англійців, я стою на боці людства, на стороні Цивілізації проти Первісного Хаосу дикунства. Ви тільки подумайте, сер: те, що вам вдалося набути менш ніж за два тижні, вимагало понад двох тисяч років будування; це найсолодше питво, хіба ні? А втім, сусло, яке переганяють, аби його отримати, складається із двох десятків сторіч важкої наполегливої праці та страждань! Ну і що, ви тепер вип'єте, скільки вам треба, і викинете пляшку геть, коли ваш народ знемагає від спраги? Не буду сперечатися, англійці вчинили з вами зле, але ж вигнати їх означатиме загнати себе назад у пітьму.

Біллі не відповів.

— Ну, добре, ось вам мій план, — покірно сказав Ебенезер. — Коли я був у місті вашого батька, то помітив, що Куассапелаг і Дрепакка дуже суперничають між собою; вони вбачають у Чікамекові лише, так би мовити, символічну фігуру і змагаються один з одним за панування в цьому тріумвіраті. Але річ у тім, що жоден з них не має всіх якостей, потрібних для того, щоб бути імператором, хіба ні? Куассапелагу підкоряються індіяни, але, попри всі його чесноти, йому бракує кмітливості та спритності в обстоюванні своїх інтересів; Дрепакка має блискучий розум, одначе він поки що слабкий, за ним немає сили…

— Ви проникливий спостерігач, — мусив визнати Біллі. — Їм пощастило, що таяк Чікамек старий, бо він і розумом своїм, і потугою їх заломить.

— Саме так! — вигукнув поет. — Але ж він таки старий, і в цьому наш шанс! Ви його син і спадкоємець, що перейняв його таланти й успадкує вплив; якщо він відмовиться від влади на вашу користь, тоді для вас не становитиме великих труднощів під'юдити Куассапелага проти Дрепакки і навпаки. Ви єдиний з цієї трійці, хто може правити один. І присяй-бо, Біллі, які ж блага ви можете принести своєму народові! У вашій силі та владі буде розпочинати війну чи ні, і перед її обличчям будь-який притомний губернатор перестане вас гнобити; насильство поступиться місцем чесним перемовинам, і два народи зможуть обмінюватися найкращим у їхніх культурах…

— А чому ви не звернетеся замість мене до вашого доброго приятеля Берлінґейма? — перервав Біллі. — Можливо, ваша сестра могла б знайти якихось витончених засобів, аби його переконати.

— Ох, любий Біллі! — вигукнула Анна. — У мене не було нагоди тобі все пояснити…

— Я звернуся до Берлінґейма, — втрутився Ебенезер, — але не для того, щоб відправити його до Чікамека. По-перше, він англієць і зовні, і за вихованням, він буде чужинцем для вашого народу і ніколи не зможе завоювати вашу довіру; по-друге, він близький до губернатора Ніколсона і має великий вплив у провінціях; він міг би принести більше користі вашій справі в Енн-Арундел-Тауні, ніж на острові Бладсворт, — він відчайдушно шукав додаткових доводів. — Та їй-бо, Біллі, це ж не значить, що ви мусите жити там довічно! Коли ви візьмете владу у свої руки і ніщо вам не загрожуватиме, тоді вашим людям не потрібно буде ховатися; ви можете правити звідси, як і жити тут так само, як живете зараз. А щодо Анни, то вона вже оголосила…

— Досить, — наказав Біллі й підвівся з лави. — Дім належить Гарві Рассексу, а не мені; а ця жінка, як я розумію, належить моєму брату.

— Припини! — прохально мовила Анна. — Я не залишу тебе!

— Тоді ходім зі мною до міста Чікамека, — холодно мовив Біллі. — Агатчвупські жінки роздеруть тебе на шматки. — Він вклонився Ебенезеру. — Я вітаю вас, сер, ви мали дві мети і їх досягли: ваша сестра тепер розуміє, що вона ніяка не індіянка, а я розумію, що не англієць. За декілька днів я повернуся на острів Бладсворт.

Анна кинулась у сльози.

— Ні, якщо ти більше не англієць, тоді мусиш визнати мене за свою законну дружину!

— Із цього приводу, міс Кук, кодекс агатчвупсів говорить цілком чітко; таяк може мати скільки завгодно чужинських коханок, але його дружина повинна бути чистокровною. Добраніч.

Ебенезер став вмовляти його не залишати їх, але Біллі (який тепер став вимагати, щоб вони називали його Коханкоупретсом) був невблаганний.

— Уже майже світанок, а ми ще й не лягали спати, — сказав він. — Я проведу решту дня, приводячи власність мого друга до ладу; завтра ми повернемося до Черч-Кріка, а звідтіля до острова Бладсворт.