Довкола подвір'я стояли кружка люде, мешканці міста, що свойми жахливими криками і виттям наганяли на нас страху. Посеред великого кола утворилося менче, що складалося десь із десятка ватагів цісаря. Се були здорові бронзовошкірі дикуни, прикрашені пір'ям і розмальовані так, щоб надати собі найлиховіснішого вигляду, котрі, не маючи на собі нічого, опріч сього вбрання, стрибали і витанцьовували, несамовито вигукуючи й розмахуючи томагавками. Посеред сього малого кола, підносячись над усим натовпом, на височенному фотелі важно сидів цісар Поухатан, а перед ним на камені, що чимось скидався на вівтар, лежала Покахонтас, позбавлена будь-якої вдяганки та припнута ремінцями з сириці для відбування сього поганського обряду. Втім, попри свій принизливий стан, принцизна, здавалося, анітрохи не була сим стривожена, а на її лиці грала широка усмішка, із чого я виснував, що сей мерзений спосіб подавати дівчину нареченому є до такої міри поширеним межи дикунських народів явищем, що вони, оскільки всі ми є рабами Звички, у своїй поганській гріховності навіть насолоджуються сим видовиськом. Незважаючи на се, всередині мене все тремтіло од страху, тим паче, що зваживши на значні мужеські прикмети сих дикунів, які голяка стрибали довкола нас, і пригадавши, що мій капітан був у сьому доволі скромно обдарований (він, попри усі його вихвалки, був, як мині колись довелося нишком побачити, хіба що посередньо озброєний для вправ у Венериних забавах), я не плекав жадної надії на те, що він зможе дати собі раду там, де вони зазнали поразки. Адже якби я був на його місці, то вже, безперечно, не спромігся б одзискати в собі бодай дрібку чоловічої моці, знаючи, що сі томагавки стоять напоготові, аби розчерепити мою голову за первих ознак немічі.
Щойно дикуни вгледіли нас, як ізразу ж подвоїли свій гамір. Люде, що утворювали велике коло, кричали і ляскали в долоні, ватажки дикунів вистрибували і вигопцьовували, і навіть Покахонтас примудрилася якось крутитися на свойму п'єдесталі, так що сі рухи, з огляду на те, як вона там була зв'язана і припнута, свідчили про неабияку гнучкість її членів і готовність до того, що мало би небавом відбутися.