Безлюдні острови 6-7

Картина (темпера по дереву) з кола Краківської Школи, що представляє короля Болеслава,

який асистує під час екзекуції єпископа (після 1500 року)

У 1904 р. Войцеховський дискредитував церковну версію, що оцінили освічені люди (зокрема ті з кіл пізнішого правлячого табору, наближених до Пілсудського, які одержимо ненавиділи національну зраду), але не широка громадськість, яка була захищена від єресі. кафедрами, вівтарями та сімейними традиціями. У міжвоєнний період ворог Пілсудського, пов’язаний з національною демократією, краківський єпископ Сапєга, роздув культ святого Станіслава до гігантських розмірів. Після Другої світової війни Церква ні на йоту не змінила власної версії. У відомому посланні до німецьких єпископів кардинал Вишинський писав про "мученика, убитого на вівтарі Болеславом Сміливим". У 1981 році, після згаданої статті в "Пшекруї", яка була неприхильною до Станіслава, я отримав багато листів (у тому числі від ясновидиці, якій з’явився Сміливий, від людей, які чудесним чином одужали завдяки святому Станіславу, і від нащадкині Навуя Шренявіта, яка стверджувала, що їхню родину досі переслідує доля через убивство святого Станіслава) – автори багатьох із них судили мене за честь і віру. Як вони не могли цього зробити, якщо півтора року тому (1979 р.) Іоан Павел ІІ під час свого візиту на батьківщину чи не щодня наголошував, що його паломництво на батьківщину найтіснішим чином пов’язане з 900-річчям смерті святого Станіслава, майже в кожній промові він оспівував мученика, убитого рукою короля, і називав його покровителем морального порядку в Польщі...

Бог мій!

І ви не можете звинуватити цього чоловіка у брехні, бо Він не вміє брехати і завжди дотримується старого друїдичного девізу, якому навчив мене мій батько і який, іншими словами, проповідував Ісус Христос: "Правда проти світу". Ви не можете звинуватити Його в несумісності з наукою, тому що наука розділилася в цьому питанні. Він в гармонії з тією частиною світу науки, яка захищає брехню, народжену давно Його Церквою. І в згоді з кардиналом Сапєгою, який висвятив Кароля Войтилу на священика. І в згоді з власним сумлінням. І я розумію Його. І оскільки я люблю і Його, і Болека, моє серце розривається, коли я думаю про це. Мабуть, не варто було писати цей "острів". Але правда проти світу!

Навіть якби я хотів забути, мені нагадають. Коли я пишу ці слова, в кіосках "Руху" продається католицький тижневик "Кєрункі" (10 жовтня 1982 р.) з таким текстом про св. Станіслав: "Заступаючись за скривджених, він наразився королеві Болеславу Сміливому і зазнав мученицької смерті від його руки 11 квітня 1079 року під час відправи Святої Меси. на Скалці", і це ілюструє картина, на якій зображено, як Станіслав воскрешає Пьотровіна, хоча давно відомо, що легенду про Пьотровіна вигадав краківський клір, щоб заволодіти селом Пьотровін, на яке Церква не мала жодних прав! Ця абсолютно неправдива версія смерті Станіслава, яку хронікер-фальсифікатор Кадлубек вигадав на кшталт вбивства (1170 р.) архієпископа Кентерберійського Бекета, досі оголошується через гучномовці в навах церков і в катехитичних залах (див. "Катехізис католицької релігії", частина III, Варшава 1981), у пресі та в книгах, ювілеями, промовами та картинками, що кричать, як камінь, у костелі На Скалці: "Зупинися, перехожий, святий єпископ окропив мене своєю кров'ю!...".