Брама Птолемея

— Це велика честь для вас, панно Джонс. Ви тут, безперечно, єдина простолюдинка. Бачите оту ложу навпроти? А в ній — чолов’ягу, що чекає початку з нетерплячкою, гідною школяра? Це наш прем’єр-міністр. Поруч із ним — пан Мортенсен, наш любий міністр оборони. Отой товстунчик — Коллінс, міністр внутрішніх справ. У ложі під ними — отой насуплений — сидить Шолто Пінн, відомий торговець. Ліворуч — ота леді, що позіхає, мов кицька, — панна Вайтвел, міністр державної безпеки. А в сусідній ложі — панна Фаррар, начальниця поліції…

Аж тут він замовк — Джейн Фаррар, ніби відчувши, що на неї дивляться, позирнула на нього через провалля темної зали. Натаніель насмішкувато кивнув їй і махнув рукою. Його безжурне збудження зростало щохвилини. Якщо все буде гаразд, Аскобол і його команда вже скоро візьмуть Гопкінса під варту. А тоді побачимо, що люба панна Фаррар скаже на це завтра… Натаніель, трошки хизуючись, знову нахилився до Кіті Джонс.

— Навіть шкода, що ваш Спротив більше не діє, — прошепотів він. — Добре націлена бомба могла б зараз ліквідувати цілий уряд!

То була правда. Партер був заповнений членами уряду нижчого рівня, їхніми дружинами, помічниками та радниками. Натаніель бачив, як урядовці відчайдушно крутять головами, порівнюючи свої місця з місцями суперників. Виблискували лінзи біноклів, шурхотіли папірці від солодощів, у натовпі вирувало нетерпіння. На другому й третьому рівнях видно було безліч дрібних бісів, які підстрибували й витанцьовували на плечах своїх господарів: біси заклопотано випинали груди, напружували м’язи до неможливих розмірів і обмінювались прокльонами з сусідами.

Гомін в оркестровій ямі вщух. Ще раз кувікнула скрипка — й запанувала тиша.

Світло в залі згасло зовсім. Промінь прожектора осяяв завісу в центрі сцени.

Тиша тривала.

Аж тут загуркотіли барабани. Кукурікнула сурма. Завіса здригнулась і відсунулась.

На сцену вийшов Мейкпіс у розкішному фраку з зеленого оксамиту. У відповідь на оплески глядачів він розкрив обійми, як мати — своїм дітлахам. Двічі вклонився балконам, один раз — партеру. Тоді підняв руки:

— Пані й панове, ви дуже, дуже ласкаві! Прошу!

Оплески й вигуки вщухли.

— Дякую! Перш ніж розпочнеться вистава, я мушу зробити особливе оголошення. Я невимовно радію — ба навіть більше, пишаюся! — що виставляю свою останню дурничку на суд такої вишуканої аудиторії. Я бачу, що сьогодні тут зібралися всі найкращі люди імперії — аж до нашого визнаного законодавця високих смаків, пана Руперта Деверо!

Мейкпіс трохи помовчав, поки гриміли захоплені оплески.

— Саме так! І саме ті почуття, які ми всі маємо до нашого любого Руперта, надихнули мене на створення п’єси «Від Вопінґа до Вестмінстера», цікавої оповіді про видатні події його життя. Насправді, як ви дізнаєтеся з приміток до програми, вигаданою тут є лише сцена в спальні жіночого монастиря. Всі інші дивовижні, сенсаційні, неймовірні події міцно базовані на фактах! Сподіваюсь, що наша вистава не лише розважить, а й просвітить вас!

Він коротко вклонився й широко всміхнувся:

— Як і завжди на своїх виставах, прошу вас не фотографувати зі спалахом — це заважатиме акторам. До того ж частина спецефектів, які будуть використані сьогодні на сцені, пов’язана з застосуванням магії — і створена командою демонів-добровольців. Ці ілюзії здаватимуться переконливішими, якщо ви на час вистави знімете лінзи. Погодьтесь: хіба не зіпсують чудову сцену весілля два товстогузі демони, що пускають феєрверки на задньому плані?

Пролунав сміх.

— Дякую. Також прошу вас на час вистави відпустити своїх особистих демонів, щоб вони не заважали видовищу якимись недоречними витівками. Приємного всім вечора! Сподіваюсь, він стане для вас незабутнім!

Драматург позадкував; зашурхотіла завіса. Залою прокотився шелест і клацання — глядачі діставали з кишень і торбинок футляри для лінз, відкривали їх, ховали туди лінзи й закривали знову. Чарівники віддавали короткі накази: їхні біси мерехтіли, танули й зникали.

Знявши лінзи, Натаніель поглянув на Кіті Джонс — вона сиділа й байдуже дивилася на сцену. Ні, навряд чи вона викине зараз щось недоречне. І все-таки чарівник знав, як він ризикує. Фританґа він відпустив, а решта демонів саме зайняті з Гопкінсом. У нього немає жодної слуги напохваті! А що, як вона візьметься за свої давні штучки?..