Читанка для Мануеля

— Веремія таки завдала клопоту. А втім, знаєш, це мене тішить. Звісно, якщо скінчиться погано… Гаразд, розкажи мені що-небудь, я маю страшне покликання дізнаватися про чуже життя, і ще є купа часу, поки вони привезуть Цабе, стривай, я заварю «нескафе», й ти розповіси мені.

— Блуп, — мовила Людмила, згорнувшись у клубочок. — Сусанно, розкажи мені про Ламарку, мені соромно, цього ранку, коли Маркосу повідомили новину… Мені ще стільки треба дізнатись, я й досі нічого не розумію. Подумати, лишень, усе почалося з надгорілих сірників і пінгвіна, скажи, тобі не видається, що це happening[150]?

— Створюється враження, що вони справді вміють переставляти фігури, — сказав Оскар саме тієї миті, коли Ередіа втратив короля і, спохмурнівши, споглядав веллінгтонівську усмішку Ґомеса. Була майже ніч, вони грали у світлі недогарка свічки, прикритого газетою «La Opinión», яку Сусанна принесла від Патрісіо, щоб усі посміялися.

— Уяви собі, вони вкрали дев’ять тисяч перук, — промовив Оскар, претендуючи на запровадження історії до гри в шахи. — Розкажіть Люсьєнові, побачимо, чи перестане він тинятись, як сенбернар, треба дати французам точне уявлення про нашу країну, такі речі не часто трапляються в утомлених європейських державах.

Як і можна було сподіватися, пригода з перуками видалася цілком незбагненною Люсьєнові, що більше переймався звуками, які долинали ззовні, ніж діяльністю РАН у Буенос-Айресі, такому абстрактному в даному місці й даної миті, проте Ґомес та Ередіа були згодні з Оскаром, що доля дев’яти тисяч перук досить непевна, хіба що ґерильєро, мабуть, уже знайшли якого-небудь японського купця або якогось іншого незгіршого комерсанта, експорт із сумнівною метою через порти, назви яких годі вимовити, в таїландські борделі або єменські сералі. Новий розподіл сандвічів і гарячої кави зібрав їх у кутку кімнати, де свічечка могла горіти, а Люсьєн не гримав; минула дев’ята година, здавалося, немов почався зворотний відлік часу, одна по одній збігали цифри, падаючи, мов краплі на голову, отже, Ніколіно Локче, дев’ять тисяч перук, зустріч Помпіду і Ніксона на Азорських островах, кіно бразильця Ґлаубера Рочі, тінь Люсьєна Вернея, що ходив од вікна до вікна, Людмила вмирала від утоми й засинала під загальне бурмотіння, Сусанна, бліда й напружена, розказувала все, що знала найцікавішого, інколи поглядала на жалюзі, проступила тенденція пар зближуватися, Моніка зіперлася на Ґомеса, Оскар занурив одну руку в коси Ґладіс, останні вечірні птахи на кедрах, далекий собачий гавкіт, повільно курити і просити ще одну каву, цькований сорок один день бразильською службою безпеки, Карлос Ламарка відпочивав під деревом у товаристві. Дев’ять тисяч перук, рука Оскара, що гладила справжні коси Ґладіс, дев’ять тисяч перук, мамо рідненька, Моніка вимагала подробиць, ти собі уявляєш, ваговоз із дев’ятьма тисячами перук, ваговоз — ніщо, сказав Оскар, головне — переправити, щоб ніхто не помітив, ага, треба найняти дев’ять тисяч лисих, які пройдуть вервечкою, в Мар-дель-Платі бурхливі студентські маніфестації в центрі міста, Сусанніто, переклади це сеньйорам, не хочеться, читай, ти ж добра, і так, чорнява, ми дізнаємося,