Читанка для Мануеля

По-своєму, і то набагато плутаніше, той, ти знаєш, міг би допомогти Маркосу пояснити Людмилі, хто такі мурахи, а ця найуважніша учениця, голісінька, лежала долілиць, була трохи сонна, але з ясною головою, блуп, звісно, так, ловила кожне слово Маркоса, що сигаретою малював папороть на її обличчі та косах, повільно повів рукою по сідницях талії шиї Людмили блуп, і саме цієї хвилини той, ти знаєш, мав би подумати про зустріч Цабе і Мурахана в ресторані на Єлисейських полях (дані Люсьєна Вернея, що став тінню Цабе, дарма що в такому ресторані це йому дорого коштувало), і з усього цього народилося б багатолінзове й чотирибарвне зображення і мурах, і самого Цабе, вже не кажучи про Цабиню та Мурахана, і тут уже властивий тому, ти знаєш, спосіб мислення поєднувався з найточнішими даними Маркоса, які він повідомив Людмилі, скажімо, Мурахана навчали в Панамі янкі, завдяки цій освіті він уже власноруч убив п’ятьох чоловік, брав активну участь у репресіях на основі методів школи і мав таємну штаб-квартиру (з промовистими підморгуваннями в бік префектури французької поліції, вже попередженої не менш промовистими підморгуваннями з Ке д’Орсе) десь у сьомому окрузі Парижа, французької столиці й колиски революції, натхненої, треба визнавати цей факт, революцією в Сполучених Штатах Америки, які так ефективно навчили Мурахана боротися з латиноамериканськими революціями, посмійся з історичної логіки, бурмотів Маркос, але ми, полячко, не робимо філософії, для цього є Тойнбі[128] та кілька інших учених. Річ очевидна, думав той, ти знаєш, готуючи все для сніданку, Цабе — верховний і наднаціональний керівник усіх складових частин, а Мурахан — лише начальник мурах різних категорій, уже названих у цабемурашиній органограмі, де, мабуть, дозволено велику термінологічну свободу, згадано, скажімо, мурахоїв і мурахократів, які, здається, не мають реального існування, а тим часом специфічні функції інших мурах дають змогу кваліфікувати їх як мурахоників, мурахонімів і мурахофонів. Але звідки вони вилізли, як живуть, запитала Людмила. Вилазять зі стількох мурашників, що мені знадобилися б усі прапори континенту Христофора Колумба, щоб позначити їх усіх, припускаю, що вони формуються як своєрідна інтернаціональна бригада, — нехай вибачить мені справжня, — що на зустрічі в Баркісімето, в якій брали участь усі латиноамериканські військові керівники і такий собі Пілкінґтон В. Берлінґтон, посланець Ліндона Джонсона, споряджений повнісіньким портфелем грошви. Ідея полягала у створенні механізму контролю й можливої ліквідації вогнищ агітпропу і голови кожного революціонера в країнах Західної Європи, де, як ти бачила, багато нас живе коштом стипендій, батькових грошей або обмиває мертвих, як Лонштайн. Першим Цабе був такий собі Сомоса, що, незважаючи на своє прізвище, не мав нічого спільного з іншим, але теж сучий син, і мурахи дбали про нього як про матір три роки. Тепер маємо іншого, що вже два роки живе у Франції, в Парижі, і, звичайно

— Ох, Бето, як важко тут жити, — нарікала Цабиня, — я не розумію оцих меню, що геть усі написані французькою, вибери мені що-небудь, де не було б холестерину, бо інакше мене потім роздує, як інколи міністра.

— Сеньйоро, я порадив би вам ягнячі котлетки, — запропонував Мурахан.

— Які?

— Свинячі, моя дівчинко, — переклав Цабе, — дослухайся до поради Іхіньо, а я візьму собі, як тут кажуть, рагу по-тулузьки, це досить важка страва, але мені розповіли, що вона дає свій ефект, ви, Іхіньо, зрозуміли мене, погляньте, як зашарілася моя господиня, ну-ну, з Іхіньо в нас немає таємниць.

— Ай, Бето, який ти безсоромний, — манірничала Цабиня.

— Дон Ґуальберто вміє жити, — мовив Мурахан, — але що стосується котлет, вони, сеньйоро, з баранчика і смачні, аж пальці оближете, повірте мені. А на десерт я б вам порадив

То була проблема, але той, ти знаєш, не сприймав її надто поважно й розважався по-своєму, бо в мить, коли він уявляв собі діалог у ресторані (у «Fouquet’s», звичайно, розкішнішого немає) і те, якою мовою розмовлятимуть Мурахан і Цабе, у яких культурних категоріях (а надто безкультурних), в якому лінгвістичному стані або зоні

слухатиме їх той, ти знаєш, що, зрештою, був родом з Буенос-Айреса і в матерії усної форми перерізав усі гордієві вузли тупим краєм ножа, і тому в секторі друзів того, ти знаєш, скажімо, Ередіа, Ґомеса й Маркоса (інколи навіть Ролана й Моніки), на його картонках усі розмовляли однією мовою, а от Цабе й Мурахан не належали до його друзів, він ніколи не піде витрачати ціле багатство в тому ресторані, щоб дізнатись, як вони розмовляють, уже не кажучи про ризик, що який-небудь мурахоник привітає його кулаком у підборіддя в туалеті такого вишуканого закладу, тож той, ти знаєш, розважався, пишучи те, що спадало йому на думку. Крім того, була ще одна проблема, прикра і тяжка