Дорога

Раз замкнули, значить, була причина.

Хлопець потягнув його за руку. Він ледь не плакав. Тату? благав він.

Нам потрібна їжа.

Тату, я не голодний. Не голодний.

Треба знайти лом або щось подібне.

Крізь задні двері потрапили надвір, хлопець досі чіплявся за батька. Чоловік запхнув револьвер за пояс і став, роздивляючись подвір'я. Цегляна стежка й покручені, схожі на дроти залишки самшиту. Там же стояла зіперта на цегляні стовпи стара залізна борона, між поперечок якої хтось вклинив стоп'ятдесятилітровий чавунний казан, щоб витоплювати смалець. Під ним — попіл від багаття й обвуглені оцупки. Неподалік — візок із гумовими шинами. Він дивився на все це, але ніби не бачив. На протилежному боці двору стояли стара дерев'яна коптильня й сарай для інвентарю. Майже тягнучи за собою дитину, він перетнув подвір'я. Перебрав інструменти в бочці, яка стояла під дашком. Вибрав лопату з довгим держаком і зважив її в руці. Ходімо, сказав він.

У будинку спробував обрубати деревину довкола скоби і зрештою увігнав лезо під неї та підважив. Засув проходив крізь усю ляду, тож та не піддалася. Він глибше увігнав лезо під край дощок, заклинив його там і вийняв запальничку. Потім став на кінець держака, підважив край люка, нахилився і схопився за нього. Тату, прошепотів хлопець.

Він зупинився. Слухай, сказав він. Припини. Ми вмираємо з голоду. Ти розумієш? Потім підняв ляду, відкинув, і вона впала на підлогу.

Почекай тут, сказав він.

Я піду з тобою.

Я думав, ти боїшся.

Боюся.

Гаразд. Тоді не барися.

Спускався грубими дерев'яними сходинками. Нахилив голову, потім клацнув запальничкою і, схилившись, поводив туди-сюди полум'ям у темряві, ніби поштиво вітаючись. Холод і вогкість. І просто безбожний сморід. Хлопець вчепився за його куртку. Чоловік освітив частину муру. Глиняна долівка. Темний від плям старий матрац. Він нахилився і спустився ще на одну сходинку, витягнувши руку із запальничкою. До дальньої стіни тулилися голі люди, чоловіки та жінки, силкуючись сховатися й затуляючи руками обличчя. Унизу на матраці лежав чоловік: ноги відрізано до стегон, кукси — почорніли й обгоріли. Пахло жахливо.

Боже, прошепотів він.

Потім один за одним ті люди повернулися й закліпали очима на мізерне світло. Допоможіть нам, прошепотіли вони.

О Боже, сказав він. О Боже.

Він повернувся і схопив хлопця. Швидко, сказав він. Швидко.

Випустив запальничку. Немає часу шукати. Він підштовхнув хлопця вгору сходинками. Допоможіть нам, кликали вони.

Швидко.

Внизу біля сходів з'явилося бородате обличчя і закліпало. Будь ласка, попросив той чоловік. Будь ласка.

Швидше. Заради Бога, швидше.

Він виштовхнув хлопця в люк, і син заорав носом у підлогу. Чоловік випростався, схопився за ляду, затріснув її, а потім повернувся, щоб схопити хлопця, але той уже підвівся і витанцьовував від переляку. Та Боже ж мій, ходімо, прошипів чоловік. Однак хлопець вказував на вікно, і, глянувши туди, батько похолов від жаху. Полем до будинку наближалися чотири бородані й дві жінки. Він схопив хлопця за руку. Боже, сказав він. Біжи. Біжи.

Вони кинулися до вхідних дверей і далі — вниз по сходах. Пробігши половину під'їзної алеї, він потягнув хлопця в поле. Озирнувся. Їх частково затуляли залишки бирючини, але він знав, що вони мають хіба кілька хвилин. Добігли до краю поля, продерлися крізь сухе очеретиння на дорогу і, перетнувши її, заглибилися в ліс. Він ще міцніше стиснув зап'ясток сина. Біжи, прошепотів він. Треба бігти. Поглянув на будинок, але нічого не побачив. Якщо ті люди повернули на під'їзну алею, то могли бачити, як він із хлопцем біжить між деревами. Вирішальна мить. Вирішальна мить. Припав до землі й пригорнув до себе хлопця. Тсс, сказав він. Тсс.

Вони нас уб'ють? Тату?

Тсс.

Вони лежали на траві й попелі, серця калатали. Він ось-ось зайдеться кашлем. Затулив би рукою рота, але за одну міцно тримався хлопець, а в другій у нього був револьвер. Доводилося докладати зусиль, щоб придушити кашель і водночас прислуховуватися. Він розсунув листя підборіддям, силкуючись бодай щось побачити. Не підводь голови, прошепотів він.

Вони йдуть?

Ні.

Повільно проповзли листям у, як здавалося, низину. Він лежав, прислухаючись і пригортаючи хлопця. Чув, як розмовляють на дорозі. Жіночий голос. Потім почув кроки сухим листям. Він узяв хлопцеву руку і вклав у неї револьвер. Бери, прошепотів він. Бери. Хлопець перелякався. Обійняв його і пригорнув. Такий худенький. Не бійся, сказав він. Якщо вони тебе знайдуть, доведеться це зробити. Розумієш? Тсс. Не плакати. Чуєш? Ти знаєш, як це робити. Засунь до рота і спрямуй угору. Натискай швидко і сильно. Зрозумів? Не плач. Зрозумів?

Здається.

Ні, не так. Зрозумів?

Так.

Скажи: Так, я зрозумів, тату.

Так, я зрозумів, тату.

Подивився на хлопця. У того були нажахані очі. Забрав зброю. Ні, ти не зрозумів, сказав він.

Тату, я не знаю, що робити. Я не знаю, що робити. А де ти будеш?

Усе добре.

Я не знаю, що робити.

Тсс. Я тут. Я тебе не залишу.

Обіцяєш?

Так. Обіцяю. Я збирався пробігтися. Щоб спробувати відвести їх якомога далі. Але я тебе не залишу.

Тату?

Тсс. Не підводься.

Мені дуже страшно.

Тсс.