Дорога

Чоловік стояв у задніх дверях і дивився на поля і дорогу за ними, яка пролягала похмурою місцевістю. У внутрішньому дворику стояло барбекю: бочка літрів на 200 розрізана вздовж автогеном і поставлена на зварену залізну раму. На подвір'ї — кілька мертвих дерев. Загорожа. Металевий сарай для інструментів. Чоловік скинув ковдру і загорнув у неї хлопця.

Почекай мене тут.

Я піду з тобою.

Я лише сходжу туди подивитися. Просто посидь тут. Ти весь час мене бачитимеш. Обіцяю.

Перетнув двір і штовхнув двері споруди, тримаючи в руці револьвер. Якийсь садовий сарайчик. Земляна долівка. Металеві полиці з пластиковими вазонами. Усе вкрите попелом. У кутку садовий інвентар. Газонокосарка. Дерев'яна лавка під вікном і металева шафа поруч. Відчинив її. Старі каталоги. Пакетики з насінням. Бегонія. Берізка. Усе поклав до кишені. Але нащо? На горішній полиці виявив дві банки моторної оливи, застромив револьвер за пояс, зняв їх звідти й поставив на лавку. Дуже старі картонні банки з металевими ковпачками. Картон просочений оливою, але самі банки, здавалося, досі повні. Чоловік позадкував і визирнув надвір. Хлопець, загорнувшись у ковдри, сидів на сходинках дому й пильнував за батьком. Повертаючись, зауважив каністру в кутку за дверима. Був певен, що вона порожня, але, перекинувши її ногою, почув тихий плескіт. Підняв, відніс до лавки й марно спробував відкрутити кришку. Дістав з кишені плоскогубці, розвів якнайширше й приклав до кришки. Якраз. Скрутив кришку, поклав її на лавку й понюхав посудину. Багаторічний сморід. Але це бензин, і він горітиме. Закрутив каністру і поклав плоскогубці в кишеню. Озирнувся, шукаючи якусь меншу посудину, але не знайшов. Не варто було викидати пляшку. Треба перевірити в будинку.

Ідучи по траві, він ледь не зомлів, тож довелося зупинитися. Цікаво, це через запах бензину? Хлопець спостерігав за ним. Скільки ще днів до смерті? Десять. Навряд більше. Він не міг зосередитися. Чому ж він зупинився? Озирнувся і поглянув на траву позаду. Пройшовся назад. Покопирсав землю ногами. Спинився і знову все оглянув. Пішов назад до сараю. Повернувся із садовою лопатою, і на тому місці, де зупинявся, увігнав лезо в ґрунт. Воно увійшло до половини й глухо вдарилося у щось дерев'яне. Чоловік взявся розгортати землю.

Справи просувалися повільно. Боже, як же він втомився. Зіперся на лопату. Підвів голову і поглянув на хлопця. Той сидів на тому ж місці. Чоловік знову нахилився до своєї роботи. Невдовзі він геть виснажився і був змушений робити перепочинок після кожного руху лопатою. Нарешті він дорив до шматка фанери, вкритого руберойдом. Розчистив біля країв. Ляда десь метр на два. На одному кінці скоба із замком, замотана целофановим пакетом. Він відпочив, зіпершись на держак лопати й схиливши чоло на зігнуту руку. Коли знову підвів очі, хлопець стояв уже за кілька метрів від нього. Дуже наляканий. Тату, не відкривай її, прошепотів він.

Та все гаразд.

Будь ласка, тату. Будь ласка.

Усе гаразд.

Ні, не гаразд.

Він притис кулаки до грудей і аж підскакував від страху. Чоловік кинув лопату та обійняв його.

Ходімо, сказав він. Просто посидимо на ґанку і трохи відпочинемо.

А потім підемо?

Посидимо трохи.

Добре.

Вони сиділи в ковдрах і дивилися на двір. Так тривало доволі довго. Він намагався пояснити хлопцю, що там не поховання, але син просто плакав. Згодом він уже й сам думав, що, можливо, син правий.

Просто посидимо, сказав він. Годі розмов.

Добре.

Вони знову пройшлися по дому. Чоловік знайшов пивну пляшку і клапоть старої фіранки, відірвав шматок тканини й гачком плічків запхав його в горлечко посудини. Це наша нова лампа, сказав він.

Як ми її запалимо?

Я знайшов бензин у сараї. Й оливу. Я тобі покажу.

Добре.

Ходімо, сказав чоловік. Усе буде добре. Обіцяю.

Однак коли він нахилився зазирнути в хлопцеве обличчя під капюшоном із ковдри, то дуже злякався. Зникло щось, чого вже не повернути.

* * *

Через двір попрямували до сараю. Чоловік поставив пляшку на лавку, взяв викрутку і в одній із банок з оливою проробив дірку, а потім ще одну, меншу, щоб краще текло. Далі витягнув із пляшки ґніт і наполовину заповнив її старою й повновагою оливою, густою, крижаною і бозна-колишньої дати розливу. Він відкрутив кришку з каністри, згорнув пакет із насінням у формі лійки й перелив бензин до пляшки, а потім заткнув великим пальцем горлечко і струснув її. Далі відлив трохи в глиняну миску, взяв ганчірку і викруткою знову запхав її у пляшку. Витягнув із кишені уламок кременю та плоскогубці й ударив кременем об зубчики інструмента. Спробував кілька разів, а потім долив бензину в миску. Оце може спалахнути, сказав він. Хлопець кивнув. Чоловік сипонув іскор у миску, і бензин із тихим шипінням загорівся. Потягнувся до пляшки, підніс її до вогню і, нахиливши, запалив гніт. Задув полум'я в мисці й передав кіптяву пляшку хлопцю. На, сказав він. Бери.

Що ми робитимемо?

Затули долонею вогонь. Не дай йому згаснути.