Драматичні твори

К О Л И Ш Н І Й. Ну.

Сучасний. Ну.

Колишній. Ти чого?

Сучасний. А ти чого?

Колишній. Ти чого задаєшся, мать твою. Мало ка ші їв?

Сучасний. А ти чого — по сопатці захотів? Колишній. Ти хто?

Сучасний. А ти хто?

Колишній. Я, може, за царя жив. Расєю рятував, євреїв бив, скільки самих книжок до убиральні поодносив. А ти що? Не бійсь, у школу ходив, політграмоти вчився... Чистоплюй, теж — то-ва-риш!

Сучасний. Важність велика! А ти на біржі праці був? В начальство чорнильницю шпурляв? Молода, в Саксонії не була.

Колишній (трохи змішавшись). На біржі... Яка така біржа?

Сучасний. То-то. А я в кіятрі в калідорі на стінку «останавлівался»?

Колишній (в захопленні). Та ну! При всіх? В кіятрі? Здорово!

Сучасний. А жінку по очах пляшкою бив, поки не осліпла?

Колишній (здивовано). Та ну? По очах пляшкою? Перший раз чую.

Сучасний. Аз гальорки сірчаний квас на голови лив? А в музеї голим бабам «что нада» домальовував? А клубну роботу провадив? З відра зі сметаною рилом «двугрівенний» витягав?

Колишній (в захопленні). Та ну! Рилом з відра! Як це, розкажи.

Сучасний. Молодий ще, культури не знаєш.

Колишній. Ізвіняюсь, товаришу,— руку.

Сучасний. То-то! (Тиснуть один одному руку.) Ходім краще подивимось, чи не можна й тут чого-небудь устругнути.

Ідуть праворуч, причому Сучасний плює на крісло Ліліт.

Виходять.

Між тим із безодні зліва чути глухий шум, який поступово зростає, як крещендо в оркестрі. Із шуму виділяються окремі прокльони й викрики. З глибини кону увіходять двоє — молодий у звичайному френчі і д і-д о к, добродушного вигляду, в срібних окулярах, бахматовому сурдуті і довжелезних штанях, з парасолею під пахвою. На чоботях у дідка

невеликі крилята.

Дідок-цензор (радо тисне руку молодому). Дуже приємно познайомитись, молодий чоловіче, дуже. Дозвольте рекомендуватись: Меморандів, колишній цензор, 40 років протрубив, хе-хе. Владимира маю на шию¹⁹ та пряжку за бездоганну службу, а ви, виходить, колега, зав. губліту — це значить, наприклад, наш губерніальний цензор. Дуже радий. А я, знаєте, і тут за своїм фахом працюю — ось обходжу все пекло та доглядаю, щоб грішники не вели нецензурних розмов, різні, знаєте, там репетування, наприклад, «геть з царатом» тощо. О, чуєте, знов клекочуть. Тут, розумієте, кілька тисяч верстов, скрізь не вправишся, я ж один, правда, мені видали семимильні чоботи з кольцями — добра штуковина, спецодежда — тут усі носять, дуже вигідна річ. Фіть і готово. Тільки-но я був в англійському відділі, а зараз уже в українському, о, о, чуєте?

З безодні виринає голова і кричить: «Будь проклятий цар Олександр Благословенний! ²⁰ Катюга, лицемір прокля...»

Цензор (підбігає і шпурляє в голову парасолею). Кш-кш. (Пхає його додолу.)

Френч (обурений). Як вам не соромно, товаришу! Це ж правда! Це ж справді був мерзенний облудник, цей Олександр Благословенний, однією рукою хрестився, а другою народ катував, скільки сам^х солдатів замордував на смерть.

Цензор. Ну-ну... Адже ж»мені однаково. Я ж знаю, у вас інші погляди. Ради вас, колего, я радий дозволити — нехай порепетують трохи.

Козацька голова (вирїінає з безодні). А щоб ти сказилася, проклята Катерино ! Хльорка, що занапастила Україну своїм Нечосою²². Геть усіх царів!

Цензор (добродушно сміється). Лекція з історії... Хе-хе...

Друга голова. Геть ляхів! Ріжте проклятих панів! Боже, боже, помсти за наші муки...

Цензор. Гайдамаки. Да, здорово їм дісталося в свій час.

Козацька постать (з виразом глибокої муки на обличчі виринає з безодні і співає:)

Ой, полети галко, полети чорна,

Та й на Січ ²³ рибу їсти;

Ой, принеси, галко, ой, принеси, чорна,

Від кошового вісти.

Ой, да вже галці, ой, да вже чорній На Січ не літати.

Ой, да вже галці, ой, да вже чорній Вістей не слихати...

Гей ви, запорожці, гей ви, молодії,

Де ж ваші жупани? —

Ой, наші жупани поносили пани,

Самі ж ми пропали... .т—

Гей ви, запорожці, гей ви молодії.

Цензор (добродушно хитає головою), Люблю малоруські пісні, а проте все-таки непорядок, опускайся, куме, на дно (пхає його вниз, не давши скінчити), все-таки український сепаратизм ²⁴, знаєте... та ж революція.

Ще голова (виринає). Хай живе конституція! Геть Олександра! Геть усіх тиранів! Хай живе демократія, хай живе вільність!

Ще голова. Хай живе вільність! Хай живе вільна Україна!

Між тим висувається ще одна голова і, не слухаючи цензора, лізе наверх. Це напівгола постать зі змученим обличчям.

Постать. Геть проклятих . самодурів начальників! За віщо він знущався з мене? За віщо він вигнав мене, одняв у мене останній шматок хліба? Хто помститься за моїх голодних дітей, за нещасну, знесилену жінку, що виплакала бідні свої очі?

Френч (стурбований). Стривайте, стривайте, я не можу цього дозволити. Це, очевидячки, божевільний. Скажіть, щоб він мовчав.