Драматичні твори

Чортеня. Та коли ж, розумієте, ніякої... що я вас хотів попросити... чи не могли б ви зробити нам маленьку доповідь про вашу подорож і взагалі. Ви ж так чудово говорите — просто краще за всякого професора.

Рудий (задоволений). Ну, ти вже скажеш... Хоча мене, між іншим, запрошували виступити на соціал-демокра-тичних зборах у Берліні... але ж я не маю часу... не підготувався. (Вагається.)

Чортеня. Та хіба ж вам треба готуватись? Адже ж усі якраз зібрались — саме час.

Рудий. Ну, гаразд, попробую. (Лізе на крісло Ліліт і виймає величезний зшиток і дзвінок.) Товариші! Оголошую позачергові загальні збори відкритими. (Дзвонить.) Маю зробити вам доповідь про мою подорож у зв’язку з міжпланетним становищем взагалі. Прошу зайняти місця.

Чорти наближаються і сідають долі.

Рудий. Товариші! Перш, як сказати кілька слів про мою подорож, дозвольте зупинитись коротко на наших досягненнях за останній рік, а також на наших основних хибах і заходах щодо їх виправлення. Ми маємо низку величезних досягнень в усіх галузях нашої роботи — організаційній, інформаційній, підготовчій, загальній, окремій, особливій, культурній, санітарній, навчальній, практичній, теоретичній, конкретній, абстрактній, агітаційній, статичній, динамічній і політичній. Усі ці галузі розвиваються і поширюються, охоплюючи чимраз усе нові й нові ділянки нашого впливу по всіх країнах старого й нового світу. Зупинимось коротко на деяких цифрах: у галузі організаційної роботи ми маємо цього року один мільйон двісті тридцять шість тисяч сто двадцять вісім досягнень проти 876,927 досягнень минулого року, тобто маємо збільшення на 36,8 %, або, в порівнянні з передбаченням планового завдання, перевищення на 18 %, себто організаційну роботу виконано на 118 %. Я гадаю, товариші, що таке виконання планового завдання свідчить в загальному й цілому — е-км...

Деякі чорти труть лапами очі і голосно позіхають.

в загальному й цілому, що ми маємо реальні наслідки і поширюємо нашу роботу в напрямкові дальшого поширення і досягнення тих реальних наслідків, які свідчать про загальний зріст наших величезних досягнень. Отже, підсумовуючи пророблене і накреслюючи перспективи майбутнього, ми приходимо до висновку...

Позіхання збільшується, дехто вже хропе.

Ми приходимо до висновку, що в загальному й цілому ми працюємо непогано, охоплюючи'всі галузі нашої повсякденної роботи. Переходячи до роботи систематичної, теоретичної,: динамічної, медичної, музичної, політичної, естетичної, анатомічної, поетичної, північної, економічної, практичної, історичної, критичної і всебічної, ми бачимо... (Бачить, що геть усі чорти позасипали.) Ми бачимо... ми бачимо... (Злізає з крісла і підходить до окремих чортів.) Ми бачимо, що всі позасипали, щоб їх попи позабирали! Ну, що поробиш з таким свинячим народом,— не розуміють жодної культури... Тьфу! (Злісно плює і виходить.)

Усі чорти позасипали і хропуть в різних позах — сидячи, лежачи, стоячи. Хропіння лунає по всьому пеклу. Величезні мережі павутиння звішуються' зверху, простягаючися через кін.

Хламушка (до Марусі). Здається, всі позасипали. Тепер будуть хропти до обіду. Ходім, тепер ми можемо пройти далі хоч і по цілому пеклу, шукати нашого Марка. Це все одно як на поїзді, коли пасажири сплять, безпритульні лізуть, хто куди гаразд. (Підіймає пальця.)

Безпритульним не треба плацкарти,

. Не страшний їм кондуктор, ні чорт,

Тільки засне кондукторська варта,

Радо їдуть вони на курорт.

Коли ж в пеклі чорти засипають,

Можна щастя де хочеш шукать»

Тільки люди ніколи не знають,

Як хвилину таку угадать.

Ходім. (Хутко йде праворуч, пориваючи за собою Марусю.)

Завіс а.

ДІЯ П’ЯТА

Друге місце в пеклі. Величезна висока печера. Дика краса, якої надає їц вигляд пишної врочистої зали архаїчного стилю. Загальний тон пурпурний, в якому витримані всі меблі і оздоби зали. Ліворуч— естрада з троном Ліліт, праворуч — відкрита естрада — кін наготовлено для інтермедії. При піднятті завіси в залі пусто. М’який пурпурний півсвіт заливає

сцену.

Зліва обережно пробираються Хламушка й Маруся, як і перше, закутана в велику чорну хустку.

Хламушка. Здається, пройшли безпечно... жодного кондуктора, то, тьфу, чорта не здибали. Це, здається, зала самої цариці... ну й добре, неначе нА вокзалі в Харкові. Тільки б не натрапити на того проклятого Петлюру.

Маруся. Але ж де Марко?.. Де вони його заподіли?

Хламушка. Драстуйте. Це ж тобі не який-небудь Конотоп ²⁵, чи Шепетівка ² , це ж пекло, є на що подивитись. Але що це таке?

Зверху чути гострий та довгий свист, неначе від сильного вітру.

Хламушка (озирається). Здається, ми натрапили на зліт відьом, що злітаються сьогодні на бал цариці... з усього світу, чуєш...

Музичне інтермеццо, що змальовує зліт відьом.