Драматичні твори

Тільки я без слів і без обмани Вгамую бажання всі твої!

Вона сідає на свій трон і пригортає до себе Марка, що знесилений лягає у її ніг, поклавши голову їй на коліна.

О, не сумуй, мій Марку... Я навію тобі золоті мрії, що в них ти пізнаєш і зрозумієш всі таємниці неба і землі, що над ними даремно б’ються мудреці всіх часів... Я розповім тобі чудові казки, які я пізнала від мудрого Змія на світанку буття, коли вся земля була ще чудовим садом, коли я була першою дружиною Адамовою...

Музика.

Чарівні танки жінок.

Увіходить Фанфаріельу фраці, з квіткою в петлиці, а за ним Спринцовка. Спринцовка сідає недалеко від естради — кону.

Фанфаріель (зупинившись край естради, звертається до пекельної публіки з промовою). Прекрасна царице, мсьє і мадам. Зараз ми маємо виставити перед' вами невелику інтермедію невідомого поки автора, який хоче познайомити нас з новими досягненнями в галузі драматичного мистецтва. Взявши безпосередню участь у виставлянні цієї п’єси, я дозволю собі сказати кілька слів про ті естетичні принципи, що ними ми керувалися в оформленні цієї дрібнички. Щоб не розводити довгої дискусії, скажемо тільки, що ми за реалізм в усіх його проявах — реалізм натуралістичний, романтичний, пластичний, динамічний, статичний, екзотичний, всебічний і категоричний. Це зовсім не значить, що ми припускаємо реалізм фотографічний, практичний, синтетичний, містичний, античний, графічний або дрібничний, наше завдання — це перетворити узагальнені форми формальних узагальнень в такі абстрактні асоціації конеретних вібрацій, щоб безпосереднє спочуття емоціальних перетурбацій...

Ліліт (з міста). Фанфаріелю, здається, ти дуже далеко заїхав, дивись, не загуби дороги.

Фанфаріель. Звісно, як ви будете мене перече-плювати, то я — е-кх-гм, на чому я зупинився,— да, коли ми звернемось до емоціальних вібрацій та конкретних асоціацій, то наш реалізм набере тієї форми прокатно-моменталь-ного конструктивізму...

Ліліт. Фанфаріелю, ти знов щось напутав, може, металопрокатного?

Ф а н ф а р і е л ь (із серцем). Та якого там металопрокатного! Прокатно... прокатно... так, здумав — плакатно-монументального!

Ліліт. Ну, добре, добре. Ми вже зрозуміли, починай краще свою виставу.

Фанфаріель. Слухаю, царице. Отже* наша мета, наше завдання полягає в тому, щоб знищити стару халтуру і, накресливши перспективи нової роботи, твердими кроками... Ліліт (закінчує). Перейти до нової халтури. Фанфаріель. Ми починаємо.

Ліліт. Давно пора.

Музика.

Фанфаріель. Назва п’єси «Любов перекладна». Зміст п’єси такий. Чумак Юрко, що був у полоні в турецького султана, випадково врятував йому життя. Вдячний султан дарує Юркові волю і пропонує йому вибрати в нагороду яку схоче жінку з султанського гарему.

На естраду, що править за кін, виходить «султан». Зробивши кілька кроків, він стає в позу і починає співати з «Запорожця» ²⁹.

Султан.

Отрадно сердцу здесь, привольно Среди убогих хижин сих,

Садов і пажитей зла...

Фанфарі ель (зіскакує на кін і хапає його за комір). Чи ти здурів? Що це ти затягнув? Ти ж султан плакатно-монументальний, а тягнеш стару шарманку. Починай знов. (Вертається на своє місце.)

Султан (співає).

Я султан великодушний Врятував мене чумак.

Вчинок цей мене зворушив,

Відплачу я йому так:

У мене багато жінок,

Хай візьме собі одну,

Буде дар за добрий вчинок,

Що не обтяжить казну.

Пропозиція така —

Гей, покликати Юрка! (Плескає в долоні.)

Почет уводить ІО р к а ~ч у м а к а в синіх штанях і сорочці. «Султан» сідає на подушки і починає курити кальян. Жінки гарему оточують його.

Султан (співає мрійно на мотив вальсу).

Серед красунь Усіх країн Курю кальян.

Любов і дим —

Це мій талан,

Це мій режим...

X о р (тихо співає).

Серед красунь усіх країн Курю кальян, любов і дим -—

Це мій талан, це мій режим...

Султан (до Юрка).

Я тебе нагороджаю:

Ось візьми цей капшучок,

Та, крім того, дозволяю Взять одну із цих жінок.

(Кидає йому капшук.)

Юрко бере і уклоняється.

Юрко.

Мені з жінкою не возиться Я чумак, а не маркіз.

Чи не можна замість жінки Одержати новий віз.

Султан. Не дратуй, мене, Юрку, це тобі не сільгоспко-операція, не хочеш, то зараз велю відтяти голову.

Юрко. Ні, ні, згода, найясніший султане!

Султан. Ну, а як згода, то сідай і вибирай. Щоб ти міг зрозуміти цих жінок, бо вони всі з чужих країн, то ось тобі перекладач. (Плескає в долоні.) Гей! Перекладачу! Перекладач (низенько уклоняється султанові).

Перекладач з усіх мов Перекласти все готов:

Драму, алгебру, псалтир ³⁰ Сам собі я сабалдир.

Хоч нема своїх ідей,

Я багатший всіх людей,

Бо збираю в свій гаман Гроші за чужий талан.

Султан.

Отже, Юрку, вибирай,

Тільки добре пам’ятай,

Як не схочеш ні одну,

Зоставиш тут голову.

Попрощайся з головою.

Юрко чеше потилицю і сідає праворуч, поряд його—перекладач. Насередину одна по одній виходять жінки.