Драматичні твори

Шавула Та що це ви? Здуріли?

Ч і п

Кривдник!

Передерій

Зрадник!

Шавула Адже ж несила!

Ч і п

Не берись тоді!

Шавула

Я сто разів казав...

Передерій

Про осетрів.

Ш а в у л а Я піклувався щиро...

Ч і п

За слив’янку. Ш а в у л а Та хай вам цур! Насіли, як джмелі.

Си м е о н

0 братіє! Одумайтесь, смирітесь, Одкиньте гнів, і ярость, і хулу,

1 срамословіє.

Ч і п

А ти чого, патлатий! Симеон Апостол Павел каже...

Ч і п

Каже він, Щоб не сував ти носа в наше просо.

С и м е о н

Безбожіє! Кощунство!

Ш а в у л а

Тихше ж бо!

Послухайте, панове!

В с і

Годі слухать.

Ш а в у л а

Побачите — я все зроблю, я знов Піду до воєводи.

Добре* згода!

Ім’ям киян рішуче вимагай,

Щоб одложив безглузду заборону,

Щоб привілеї наші повернув І світло дав світити.

Шавула (витирао хусткою піт).

Все зроблю.

Ну й халепа... хоч не ходи сюдою, Крізь браму Кожум’яцьку... краще вже Кругом хѳдитш — Боріічевим взвбзом,' Хоч там нагрїеш- ж не так;

Як тут тобі цеховики нагріють...

Аж мокрий лоб... Бувайте!

Свічка

Йди здоров!

Чіп

Дивись, ‘без світла краще не вертайся, Бо в Кожум’яках голову звернеш...

Симеон

О чернь безбожная! О суєта суєті Виходять обидва вглибину, до замку.

Ч і п

Несмачна буде війтові вечеря...

Коляндра Побачимо, яке з нього пуття.

Свічка

А завтра ж всі гуртом до магістрату, Нехай тепер хоч світло дасть, хоч ні — А на панів не будем працювати!

В с і

Не будемо робити на панів!

Завіса.

ВІДМІНА ДРУГА Там же через якусь годину.

І

Стемніло. На синьому небі встав блідий молодий місяць. Далекі дівочі співи неначе тануть у вечірньому повітрі. На горі, в замку, засвітились вогники, але в місті скрізь темно, тільки перед брамою Симеона жевріє

червона лампадка.

Свічка (тихенько співає)

Темная нічка над містом спустилась,

Місяць над замком зійшов.

Де ж ти, красуне моя, притаїлась,

Вийди на поклик мій знов!

Стукать не можу, бо зайняті руки —

Чашу я з медом приніс.

Вийди ж мерщій, не тягни мої муки: Жалить комар мене в ніс.

Бджілки злетілись на запах медяний,

Чаша прилипла до рук —

Вийди ж скоріше, о друже бажаний,

Вийди на тихий мій гук.

— Брешеш, нема в тебе меду, мій любий, Бджілка вночі не літа.

— В тебе без меду солодкії губи,

В мене бджола на вустах!

Тихо відхиляються двері і виходить Мел анка.

Свічка її пригортає до себе й цілує. Обоє сідають на лавці біля хати. Меланка пригорнулась до Свічки, зазирає йому в вічі.

Меланка

0 любий мій...

Свічка

О зіронька ясна...

Меланка

1 все ж таки на тебе я сердита,

Бо мед у тебе тільки на вустах,

А ділом болю завдаєш мені ти

І не жалієш серця ти мого...

Свічка

Та що це ти! Тебе я скривдив, люба?

М е л а н к а

Навіщо, як метелик на вогонь,

Ти рвешся до пригоди та до згуби? Нащо тобі те світло? То хіба І в темряві не ясно нам з тобою...

Для мене — цілий світ в твоїх очах, Навіщо ж ти шукаєш неспокою?

Не любиш ти...

Свічка

О любий друже мій!

Чи не любов од віку пориває Людей на подвиг, на борню, на бій? Отак і я на честь твою жадаю Всі засвітити в Києві вогні!

Меланка

Боюся я вогнів нічних — вони Моїй душі ворожать тільки горе...

( Підводиться.)

Прощай мій любий...

Свічка

О, побудь, не ЙД*І...

Мел а н ка

Не можу, милий... І матуся хвора,

І пізно вже...

Свічка (цілує її)

До завтрього!

Меланка

Прощай!

(Іде в свою хату.)

Свічка

(один)

Прощай, чудова дівчино... Тобі Знайду я долю і життя твоє,

Як свічку тиху, засвічу і вкрию.

(Дивиться на замок.)

А ти стривай, зловісний княже тьми, Литовський вовче, ти ще нам заплатиш

За наші кривди гза світло те,

Що з наших хат безсоромно украв.

(Іде вглибину за Симеона, наспівуючи.)

Темная нічка над містом спустилась,

Місяць над замком зійшов,

Де ж ти, красуне моя, притаїлась,

Вийди ж на поклик мій знов...

(Зникає.)

II

Зовсім стемніло. З-за Кожум’яцької брами вертаються Гільда з Ульрі-к о ю, що несе засвічений ліхтар. Гільда зупиняється, дивлячись на замок.

Гільда

Бенкет в розпалі... кубками дзвенить

І тішиться литовськеє рицарство,

Як гучно там!

У л ь р і к а

О пані, я боюсь,

Що гніватись на нас страшенно буде Вельможний пан...

Гільда

Однаково йому,

Чи дома я, чи ні... Якби ти знала,

Як тяжко та як сумно тут мені В смутному цьому місті, що таке Занедбане і темне, як могила...

По цих ярах, глибоких та крутих,

Де ліпляться похилі, вбогі хати,

Такі не схожі на ошатний мій,

Блискучий Кутногорськ ¹⁷...

Тим часом з правого боку виходить Коляндра і ще два цеховики. Побачивши Гільду, зупиняються праворуч на першому плані.

Коляндра

Стривайте, тихо.

Це жінка воєводи з ліхтарем Вертається додому. Нумо, хлопці,

Давайте налякаємо її;

Щоб ліхтарем людей не дратувала,

Що потемки примушені сидіть.

1 цеховик

Гаразд!

2 ц е х о в и к А нум, гуртом...

1 цеховик

Нехай не дрочить...

Коляндра Гаси ліхтар. Кидаймось разом... Ну!

Всі

Ого-го-го!

(Кидаються і гасять ліхтар.)

Це ти, моравська лялько! (Скачуть у темряві навкруги переляканих жінок.) А будете людей дражнити світлом,

Що з наших хат украв твій чоловік!

Коляндра

Тягніть її до старої гарбарні,

Хай потемки посидить до зорі.

Тягнуть.

III