Драматичні твори

У л ь р і к а Рятуйте! Пробі!

Цеховики

Це тобі не замок.

Це Кожум’яцька брама!

В цю мить Свічка, що почув крик, кидається на порятунок. Свічка Геть! Назад!

(Б'є і розганяє цеховиків.)

Як смієш ти ганьбити наше місто І товариство наше цехове!

Негідники!

Коляндра і цеховики тікають.

Пробач, шайовна пані,

Зухвальство це, і не суди всіх нас.

Я зараз вам дістану світла,— дайте Мені ліхтар.

(Лізе на примурок Симеона і запалює ліхтар від лампади.)

Г і л ь д а

О, дякую тобі,

Кавалере мій чемний і ласкавий,

Хто ти такий, мій хлопче?

Свічка

Я зброяр І майстер Свічка, київського цеху,

Роблю я стріли, луки і мечі.

Г і л ь д а

( вражена )

То, значить, ми брати по реместву!

Як дивно це. Мій батько теж зброяр, Цехмейстер славний міста Кутногорська,

Який приємний випадок!

Свічка

Мені

Приємно теж — дозволь, я проведу Тебе до замку, найясніша пані...

Виходять всі троє повз Симеона, дорогою до замку.

IV

Зглибини входять О л ь ш а н с ь к и й і Козел і ус. Ольшанський Далеко ще?

К о з ел і у с

О ні, ми вже'прийшли,

Отут вона живе.

Ольшанський

Іди... Яка ж убога Хатина ця. І в ній така краса,

Така краса розкішна й чарівна.

Козеліус

Я наказав, щоб варта пильнувала Хатину цю. Нехай хоча на мить Вона вогонь засвітить — зараз схоплять І приведуть до замку.

Ольшансь к и й (нетерпляче)

Йди, кажу. Козеліус Тоді вже сам тримай свою голубку.

Ольшанський Іди, кажу.

Козеліус виходить.

Невже така краса Сама не світить, мов алмаз блискучий,

І темряви навкруг не осява?

Не знаю сам, що робиться зі мною, Неначе чари душу оплели...

А може, й справді чари... Кажуть всі, Що в Києві гніздяться чарівниці По цих ярах таємних і крутих...

Хай буде* так. Назад нема дороги.

Гей! Відчини?

(Стукає в двері)

Меланка виходить із хати.

Меланка Хто тут?

Ольшанський Це я...

Меланка

Хто ти?

Ольшанський

Я той, кого ти душу полонила І чарами своїми оплела...

Я князь Ольшанський, каштелян Грицар. О, не тікай, благаю — постривай.

Для тебе я покинув ясний замок І в темний яр спустився, щоб красу Твою ще раз побачить, чарівнице.

(Хапає її руки.)

М е л а н к а

Пусти мене!

Ольшанський

О, постривай!

М е л а н к а

Пусти!

Яка ганьба! Хіба князівський звичай Хапать дівчат опівночі? Пусти,

Мені за тебе соромно.

(Відштовхує його.)

Ольшанський (затримує її)

Не сором

Таку красу і злочином здобуть.

Не соромно такий алмаз блискучий До княжого палацу повернуть.

Тебе візьму, бо на шляху моєму Тебе найвища доля нарекла.

М е л а н к а

Не для князів литовських чи німецьких Моя дівоча доля — вільна я.

Іди! На перший раз тобі дарую. Звичаїв, мабуть, наших ти не знав.

(Іде до своєї хати.)

Ольшанський

(один)

І з тим пішла... спокійна і прекрасна,

В свою убогу хату, як в палац.

А я стою без розуму і волі,

Неначе блискавка упала між очей...

І все ж таки тебе я не зречуся — Любов’ю, гвалтом, мертву чи живу,

А я тебе здобуду і візьму.

(Виходить углибину.)

Тихо. З-за брами виходять Коляндра і Чіп. Чіп

То де ж це ти штани собі подер? Напевно, лазив до чужої жінки,

Та напоровся на чужий кулак.

Це вже у вас така кравецька вдача: Лизнув, та й ходу... Ласі до жінок.

Коляндра

Та ну тебе в болото! Причепився. Багато ти в жінках тих тямиш... тур...

Ч і п

А що в них тямить? Ухопив — держи, Не вирвалась — то й цілувати можна..

Коляндра

Чи бачили! То вирвешся хіба

З таких лабет ведмежих, як у тебе. Кохання теж... ведмеже...

( Спотикається.)

А бодай

Ти не діждав. Як в буцегарні темно. Бодай ти там осліпнув, княже тьми,

За наше світло...

Раптом у Меланчиній хаті спалахнуло світло.

Коляндра ( здивовано)

Ой, дивись, дивись,

В Меланки світ! Чи в розумі вона! Здуріла дівка. Зараз же прийдуть, Причепляться.

Ч і п

Щось скоїлось, напевно. Меланка вибігає з хати. Меланка

Ой боже ж мій! Допоможіть! Вмирає! Вмирає мати. Боже, що робить!

(Стукає в сусідню хату.)

Марусе! ївго! О, яке ж нещастя!

(Бачить Коляндру, біжить до нього.)

Ой, лишенько... Допоможіть. Мерщій!

Біжіть мерщій до лікаря, до німця.

Ч і п

Що на Волоській вулиці! Я вмить!

(Вибігає за браму.)

Збираються дівчата, народ... В числі інших Передерій. Меланка Прокинулась... не може дихать...

Коляндра (з жахом)

Світло!

Що робиш ти! Мерщій гаси! Мерщій!

Меланка

(ламає в розпуці руки)

Сумує мати в темряві, благає,

Щоб засвітила: моторошно їй...

0 боже, ща ж робити, що...

Голос з хати

Мела сю!

Меланка кидається до хати.

Дівчата'

Дозір! Дозір іде! Обхід!

(З жахом.)

Пропали.

Гасіть мерщій!

Зглибини увіходить кілька вартових, з ними • осмник К о з е к а з ліхтарем. Позаду виглядає Козеліус.

К о з е к а

А, світло! Знов непослух!

Чия це хата? Зараз записать.

1 взять вину

Вартові стукають у двері.

Вартові

Гей, хто там! Відчиняй!

К о з е к а

Тягніть сюди!

Передерій

Стривайте! Тихше ви! Нещастя тут. Людина умирає.

То майте ж совість.

К о з е к а

Геть!

Народ

Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний!

Вартові вдираються в хату.