Драматичні твори

І з дєвіцею утіха Буде нам в монастирі.

Веселітеся, монасі,

Слався оний вертоград!

Ми до пляшки дуже ласі,

Паче ласі до дівчат.

Проходять, співаючи, ліворуч. Пісня затихає десь далеко.

X

Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б’ють на сполох. Шум тривоги. Зглибини вибігло з киями в руках кілька городян і шатнуло в завулок праворуч. Тривога зростає й шириться. Озброєні мечами, списами й просто киями люди вискакують із хат, вибігають з усіх боків. У декого смолоскипи. Лунає гасло повстання: «За Свіччине весілля».

Г ородяни (перекидаються на бігу уривчастими викликами)

— Сюди, брати! За Свіччине весілля!

— Гей, ковалі! Шевці, до кушнірів!

— Всі на майдан. Вже повели на страту!

— Товариші! Вже Свічку повели!

Гвалтівники! Гнобителі прокляті!

—• Всі на майдан! Кияни, до київ!

За Свіччине весілля! Бий катів!

~~~ Трощити всіх!

— Запалюйте хурдигу!

З’являється Чіп з величезним молотом у руці.

Чіп

За мною, цехи! Кожум’яка йде!

За Свіччине весілля! До київ!

Увіходить Передерій, тримаючись за якогось хлопця.

Товариші! Товариші-брати!

На приступ всі! Запалюйте хурдигу!

На визвіл Свічці! Перший хай загін Іде туди — хурдигу розбивать,

А решта всі до замку, щоб сюди За всяку ціну драбів не пустить.

На Кожум’яцьку браму — всамперед.

А інші хай на Боричевім взвозі Та на Хрещатій стежці стережуть.

Веди мене мерщій на Житній торг.

(Виходить ліворуч.)

Г ородяни

— Всі на майдані Хурдигу розбивать!

— А ми туди! На Кожум’яцьку браму!

— Рибалки на Хрещатик! А кравці На Боричеву стежку! До київ!

— За Свіччине весілля! Бий катів!

Юрба сипонула в різні боки — ліворуч і вглибину.

Кілька жовнірів вбігає зглибини. Ремісники кидаються напереріз і затримують. Бійка.

Жовніри

Геть, зрадники! Бунтівники прокляті!

Шевці смердючі! Шевськая смола!

Г ородяни

А, ось де ви, попихачі литовські!

Пекельні драби! Гицелі! Кати!

Жовніри

Ще бунтувать, голото навісна!

Г ородяни

Трощіть катів! Лупцюйте шкуролупів!

Нищіть усе катівське їх кубло!

З лівого боку чути галас, часті постріли. Раптом ліворуч здіймається заграва, що освітлює всю сцену червоним світлом.

Городяни ( тріумфуючи)

— Ага! Горить! Горить кубло катівське!

— Тремтіть тепер, гвалтівники прокляті!

— Не до смаку! Ага — не до вподоби!

— Ану-бо ще! Ще раз! Ану іще!

— Згадаєте ви Свіччине весілля!

Жовніри тікають, кілька падає.

Хтось

(вбігає)

Одбили Свічку! Наша перемога!

І сам тепер він б’ється на чолі.

Тюрма горить. Палац князівський теж.

В с і

Одбили Свічку! Слава! Всі за ним!

XI

З лівого боку вбігає з мечем у руці Свічка. Всі в захваті оточують

і вітають його.

Здоров був, Свічко! Слава Свічці!

Нехай живе наш Свічка! Хай живе!

Свічка

Спасибі ж вам, товариші-брати.

Я вашої любові не забуду...

Кажіть мерщій, кажіть-бо, де вона?

Невже її невже ніхто не бачив?

Увіходить Передерій.

Передерій Веди мерщій. Де ж Свічка? Свічка де?

Свічка підходить і цілує його.

А я тебе шукаю скрізь... Меланка...

Свічка Ну, то кажи ж, що з нею, де вона?

Передерій

Злочинство! Бачив хтось, як каштелян її тягнув до себе.

Свічка

О, прокляття!

Цього боявсь я тільки. То невже ж

Ніхто із вас не міг її доглянуть!

Я ж вас благав! Нащо мені життя,

Коли її єдиної не буде!

На визвіл всі! За мною! Постривай...

Хай тільки попадеться він мені...

Спалю живцем. На клоччя пошматую!

За мною всі! Якщо мою Меланку Не вирвете ви з рук гвалтівника,

Не брат я вам тоді і не товариш.

На приступ всі!

В с і

До помсти! За Меланку!

Свічка та інші кидаються ліворуч.

XII

Але в цю мить звідси, з цієї вулиці, вибігає кілька городян.

Втікачі

Рятуйте! Драби в замку! Каштелян!

І рицарі в залізі. Б’ють!

Свічка (кидається напереріз)

Назад!

Ні кроку далі, зрадники! Невже Опудал ви залізних полякались?

Вперед на бій!

Інші

За Свіччине весілля!

Вибігає кілька жовнірів, що тиснуть городян, які відступають з боєм. Попереду П и р х а й л о, що б’ється з Чопом, і Ольшанський, що наступає на якихось двох ковалів. Один з ковалів падає.

Ольшанський

А, будете, бунтівники прокляті!

Крамольники смердючі! А, це ти,

Безумців зрячих проводир сліпий!

(Вражає Передерія.)

Той падає.

Товариші... брати... яке ж це щастя,

Що довелось за Київ... і мені...

Убогому каліці... чесно... вмерти..

Невже ж... Невже ж це правда? Бачу я,

І в смертний час мої одкрились очі.

Я бачу всіх. Товариші... брати...

В останній бій! За світло і за волю!

Тебе я бачу... Київ... рідний,., мій...

(Вмирає.)

Свічка

(неначе тигр, кидається на Ольшанського)

Товариші! За смерть Передерія!

До помсти всі! Облиште лиш мені Гадюку цю вельможну розчавить.

Так ось яка князівськая одвага Ти на сліпих хоробрий та дівчат!

Б’ються на мечах.

Ольшанський (відступає потроху до церковних сходів)

Ага, це ти, недобитку катівський.

Свічка

Своє держу я слово, і палац Твій запалю на честь свого весілля.

Ольшанський

Яке ж весілля це без молодої?

Спізнився ти... Палац уже горить...

І там вона.

Остаточно розлючений Свічка вибиває в нього меч і припирає до церковних дверей.

Свічка