Драматичні твори

Юркевич. Так, я купив білет в екскурсію, що їде на виставку! Екскурсія виїжджає з Москви завтра о дванадцятій годині — значить, якщо я спізнюся, -пропали і гроші, і всі мої надії. Ви розумієте, як я хвилююсь? Потрапити в Париж, за кордон на виставку — хіба трапиться вдруге така оказія? Якби ви прожили десять років у нашій глушині, ви б знали, чого варта мрія. Може, тут вирішується моя доля — я трохи пишу... і, може, в Парижі... е, та що й казатиі

Карфункель. Зальбадерей! Безглюздий балакня. Вирішується доля... Розумна людина сам робіль своя доля, у-у-у! (Сідає край столу.) Ві просто не бажаль мені допома-галь. Можна двадцять разів розв’язаль і зав’язаль двадцять таких чемодан... О... о... проклятий біль! (Тихенько стогне.)

Юркевич, схвильований, ходить по кімнаті.

Пауза.

Карфункель (раптом скрикує і нахиляється, шукаючи чогось на підлозі). А! Донерветтер! Тримайте, тримайте, він біля вас, він покотілься!

Юркевич (підбираючи ноги). Хто покотився, хто покотився, де?

Карфункель (лазячи по підлозі). Не наступіть з ногами! Один... два... три.

Юркевич (шукає, нахилившись). Та що саме?

Карфункель (показуючи маленьку золоту коробочку). Я розсипаль... дванадцять... дванадцять пілюльок... тд-кий маленький пілюлечка. Будь ласка, допоможіть знаходіль!

Обидва нахиляються і шукають по всій кімнаті.

Карфункель. Обережно, не наступіть з ногами! Два... три... цвай... драй...

Юркевич. Знайшов, знайшов! Одна, дві, ще одна, ще.,.

Карфункель. Дякую, данке. (Шукають.) Бітте нох. Чотири, п’ять... Данке зер. Дякую. Будь ласка, ще трошки. Ага, нох айне...

Юркевич (шукає). .Всі?

Карфункель. Ні, ще дві. Ага, ще є! Ще одна, будь ласка, Ще один. Зібен, ахт — ще один...

Юркевич. Ніде більш немає. Не видно.

Карфункель. Може, закотілься під чемодан? Подивіться, будь ласка, з очима.

Юркевич (штовхає чемодан). Ні, нічого подібного.

Карфункель. Нема? Яка неприємна пригода! А може, під порогом?

Юркевич. Та годі-бо — скільки не стає?

Карфункель. Один.

Юркевич. Однієї? Ну, то чи варто за одну турбуватись? Все одно вона забруднилася на підлозі.

К а р фу нкел ь. Але його не можна так залишати. Не можна...

Ю р к е в и ч. Не можна? Але чому?

К а р ф у н к е л ь. Дас іст гіфт. Це отрута.

Юркевич (дме на пальці і дістає хустку). Отрута?

Карфункель. Дуже міцний отрута, алькалоїд. Я його добуваль з один квітка. (Шукає.) Якщо людина ковталь один пілюлькавін уміраль за чотири секунди, як один муха, ві айне фліге. Параліч, удар — жоден лікар не пізнає, від чого. Я не можу його тут залишити. (Шукає, заглядаючи під стільці.)

Юркевич. Ніде нічого не вндно. (Витирає руки хусткою.)

Карфункель (невдоволений, ховає коробочку в кишеню). О-о, знову! (Хапається за щоку). У-у-у, проклятий біль! (Падає в крісло, вигинаючись від болю.) У-у-у! Яка му...

о-у-у! Абер дас іст,.. (Зривається на ноги.) О, благаю вас, благаю вас, пане вчителю, майн лібер шульмайстер!

II

Цієї хвилини чути частий дзвін оповістки.

Н о с и л ь н и к (швидко входить з квитком у руці). Прошу білетик, 11 карбованців 75 копійок. Прошу!

Юркевич (заквапився). А? Що? Білет? Ага! Дзвінок — чуєте?

Носильник. З Києва — оповістка на ваш поїзд. (Бере з підлоги чиїсь речі.)

Юркевич. Ага. То несіть. Несіть мерщій на перон. (Хапається за чемодан.) Мерщій!

Носильник. Та ні ж бо, ні, ще рано. Ще через двадцять чотири хвилини, якщо не спізниться. Я зайду — не звольте турбуватись.

Юркевич. Стривайте, носильник! Стривайте! (Поривається до дверей за носильником.) Носильник!

Карфункель (хапає Юркевича за руку). Просіть чого хочете! Одну лише краплю!

Юркевич (обурений). Та ви просто глузуєте! Та ви чули, що через двадцять чотири хвилини буде поїзд? Ви чули? Ви знаєте, що для мене ця подорож — мета всього життя? Я ж казав вам, що не можу спізнитися на поїзд!

Карфункель. Один крапля! (Стогне.) У-у-у!

Юркевич (у гніві). Треба двадцять хвилин, щоб тільки розпакувати цей чемодан! А щоб його знову запакувати, треба тричі упріти, і ви хочете, щоб я за двадцять чотири хвилини... Тьфу! Двадцять чотири хвилини! (Береться за голову, знімає пальто і, відсапуючись, витирає хусткою лоба.) Та це просто глум, натиск на інтелігентну людину!