Драматичні твори

Карфункель. Мене не сміють затримуваль! Тридцять п’ять хвилин! Га! Я не можу загубиль півгодини. Я дам сто, п’ятсот доларів за ці півгодини. Щоб поїзд приходиль вчасно. (Виходить.)

Юркевич. А я б віддав усе, щоб він не прийшов зовсім. Але що ж робити? Як її врятувати? Надіслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива мука! Справді, цей проклятий годинникар приносить мені нещастя...

VI

Входить з пляшкою і склянкою в руках шофер Таратута. Він у шкіряному костюмі, з окулярами на шкіряній шапці. Ставить пляшку на стіл

і сідає.

Таратута. Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити. (Наливає в чарку.) Войдітє. (П'є.) Брр... (Помічає Юркевича і схоплюється.) Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородіє! Ось де довелося побачитись!

Юркевич. Таратуто! Ти звідки взявся? Та хіба ти не на фронті?

Таратута. Ба, згадали! Я вже півроку вільний козак, ха-ха! Шофер, куродав і — гони монету. Життя — що нада! Ситий, п’яний і ніс у тютюні. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак, курей, гусей і все на світі. Мене так і звуть: Таратута — куряча смерть. Ха-ха-ха! Сьогодні тут, а за півгодини — шукай вітра в полі. Щодня нова дєвочка!

Юркевич. Стривай, стривай — яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш ти мені допомогти?

Таратута. Вам? Масла, сала, дєвочку, курку — все на світі! Хіба я забув, як ви мене в окопах виручали?

Юркевич. Яка слідуюча станція на Харків?

Таратута. На Харків? Чабани.

Юркевич. А скільки верст?

Таратута. Двадцять три.

Юркевич. Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей золотий годинник? Він коштував півтораста карбованців. Я дам тобі цей годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани раніш, ніж прийде туди харківський поїзд. Згода?

Тар а тута. Та конєшно ж, тільки навіщо це вам?

Юркевич. Ах, та скоріш, Таратуто! Справа йде про життя — чуєш, про людське життя! Я мушу знайти на цьому поїзді одну мою знайому і попередити, щоб вона не їхала сюди. (Бере його за руку і озирається.) За нею полюють жандарми. Розумієш, її схоплять, як тільки вона...

Таратута (у захваті). Поїхали. За п’ятнадцять хвилин домчу. Тільки навіщо мені ваш годинник? Я його однаково проп’ю, і все на світі. Адже ж мені час не потрібний.

Юркевич. Мерщій, мерщій, Таратуто!

Таратута. Дасте пляшку коньяку — і квит. А час я його давно загубив, і все на світі. Ще там, на фронті.

Юркевич. Ну, от і чудово! Мерщій же в путь, Таратуто!

Таратута (схоплюється). Тільки зміню покришку і в путь. Чекайте на мене тут.

VII

Цієї хвилини за дверима чути галас, і в кімнату вдираються чотири ж і н к и. У трьох з них в руках задавлені кури, а в четвертої — задавлений кіт. Побачивши Таратуту, одразу здіймають страшний галас.

П е р ш а. А, осьдечки він, куродав, окаянна душа, куряча смерть!

Юркевич (злякано). Що таке? Чого їм треба?

Друга. Задавив — та й гадки не має! Ти що це, кожен день наших курей давитимеш, магомет ^п?

Четверта. Ти нащо, душогуб, кота задавив?

Юркевич. Та йди ж бо мерщій, Таратуто, спізнишся!

П е рш а. А яку ж курку задавив, проклятий — зозулясту, красунечку, щодня неслася, з рук їла! Пропаду на тебе нема, анахвемо!

Таратута. Брись! Пішли геть! Забирайтеся!

Друга. А тепер — забирайтеся! Ні, дзуськи, голубчику, годі!

Третя. Ми, тебе, ірода, так не випустимо!

Юркевич. Ради бога, мерщій, Таратуто, кожна хвилина дорога!

Друга. Та я за свою чубату й тисячі не візьму! Я тебе по судах затягаю, більшовик, куродав безбожний!

Третя. Та я за свого півня горло тобі перерву!

Таратута. Геть пішли, негідниці! Я вас самих подавлю, сороки мокрохвості. Всіх розміняю, баби, курячий народ!

В с і. А, ти ще лаятись? Беріть його, тіточки, за боки, тягніть до жандарма!

Галас. Наступають на Таратуту.

Юркевич. Мерщій, мерщій, Таратуто! Все пропало.

Таратута. Брись, окаянні! (Відступає до дверей.) Дайте їм по керенці ^І2, ваше благородіє, у мене немає.

Відштовхує баб і зникає. Ті наступають на Юркевича.

Юркевич (виймає гаманець). Нате! Нате і забирайтеся!

Перша. Це за зозулясту — керенку! Та я самих яєчок.

Друга. Та я за свою чубату й тисячі не візьму!

Третя. Та я за свого півня!..

Четверта. Та такого кота в цілому городі не було тільки що не говорив, сердешний!

З криком тіснять Юркевича.

Юркевич (у розпачі шпурляє направо і наліво керенки). Нате! Нате ще! Нате!

Баби хапають гроші, але продовжують з галасом наступати.

Ю р к е в и ч. Та не налазьте! Геть! Це вже справді якийсь тісний час. Нате! Нате ще і забирайтеся геть! (Кидає гроші на підлогу.)

Бійка, галас. Баби хапають гроші і виходять, лаючись.

Юркевич (стоїть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це за день! Ліда, жандарми, Таратута, задавлені кури, коти... І коли дорога кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Ліду,— знов чорт кидає курей під мої колеса! Знову курка на моїй дорозі!

VIII