Читаем Драматичні твори полностью

Юркевич. А ви все не втрачаєте надії? Щодня ходите довідуватись про поїзди?

Карфункель (сердито). Я вже говоріль вам, що післязавтра мусиль бути дома — в Гейдельберг. Я мусиль робити там мій годинник. Мій геніальний дзигарі справжнього, дійсного часу. О, лише тоді люди знатимуть, що таке час. Що таке — дер аугенблік — один мить, якого тепер не помічають.

Юркевич. То хіба не можна їх робити тут — ці ваші дзигарі? В Москві, Петрограді нарешті?

Вбігає захекана Усачиха.

Усачиха. А бодай вас жаба забодала! Знову наперлося повний вокзал. (Пробирається ближче до каси.)

Карфункель. Зальбадерей. Єсть тільки два чоловіка на світі, який може робити такий дзигарі. Я — Тобіас Карфункель, який їх придумав*, і майстер Тобіас Рамінгер, який, може, їх зробіль. Тобіас Рамінгер, великий дзигармайстер з Гейдельберга. Ха! Ось чому я чекаю на станція мій поїзд. Усачиха тим часом підійшла до самої каси і заступила собою її віконце.

Юркевич. Чекаєте одинадцять місяців?

Карфункель. Одинадцять місяців, одинадцять років, одинадцять хвилин. Ві по-старому нічого не розуміль ауф час.

(До Усачихы.) Пардон, мадам,— мені треба в каса. О, нерозумний учень,— не пам’яталь ні один мій урок. Ві чуєте? Мені треба в каса!

Усач их а (розгублено, проте не поступаючись). Та на біса тобі каса, марудо!

Карфункель. Мені треба узнаваль поїзда. (До Юркевича.) Одинадцять років! Хіба не здавалься вам вісім років тому двадцять чотири хвилини за цілий рік? А коли вас мусили розстрілять — як ві рахували тоді ваші хвилини — по який годинник?

Юркевич. Так, це правда... Але тоді були хвилини — ви ж чекаєте, майн гер, цілий рік.

Карфункель. Хвилини, аугенблікен, мить, рік! Де вага, де міра для цей лічба? Тільки на моїх майбутніх дзигарях можна буде це пізнати. Тільки тоді ми пізнаємо, який справжній міра той чи той секунда, той чи той півгодина, тих чи тих десять років. Ці дзигарі покажуть, що деякий півгодина займає не більше місця, ніж деякий рік. І що інші десять років взагалі нічого не варті — не займаль ніяке місце.

Юркевич (береться за голову). Це божевільна химера. В мене починає боліти голова, коли я вас слухаю.

Карфункель. Значить, дурний голова. Абер в мене немає часу з вами балакати. Мені треба узнаваль мій поїзд. (Розсердившись.) Потурбувалься пропускать мене в каса!

У с а ч и х а. Та яка тепер каса! Там нікого немає!

Карфункель. Як немає! Я сам чув розмова унд шум. Там єсть один касир.

Юркевич. Та що це ви, майн гер,— яка тепер каса!

У с а ч и х а. Іди, іди! Насупився, як король піковий, і лізе. Нічого очі вилуплювати — я сама трефова дама — зась.

Лундишев. Та з вас, майн гер, кури сміятимуться.

Карфункель. Мені не треба курка — мені треба касир. (.Відштовхує Усачиху і стукає у віконце.) Ді кассе! Дас іст унергерт! Я буду скаржитись!

Усач их а. Пропала моя голубонька. Добрався-таки — німець проклятий.

З віконця чути кудкудакання.

Карфункель. Вас? (Відчиняє віконце, звідки вистрибує курка.) Що такий? Вас фюр ейне хенне! Що за один курка! (Хапає на льоту курку.)

Усачиха (кричить). Віддай мою курку, варвар!

К а р ф у н к е л ь. їх фраге ніхтс данах! їх бін урмахер — я дзигармайстер, а не куроводник! Мені не треба ніяких курка!

Усачиха. А не треба, то віддай!

Карфункель. Це не твоя курка!

Усачиха. Не моя! А ти звідки знаєш чия? (Вириває в нього з рук курку і тікає.)

Юркевич. То це ж та сама, що Таратута....

Лундишев. Стривайте! Мадам! Продайте мені вашу курку!

Виходить за Усачихою.

VI

Карфункель (зазирає у віконце каси). Дас іст нар-ренхаус. О, безумний час, коли курка в каса і немає ні білет, ні поїзд!

Юркевич. Так, майн гер,— білети у нас не в касі.

Карфункель. Не в касі? А де?

Юркевич. їх дає революція разом з гвинтівкою і наганом. І розпис в нас тільки один — на фронт.

Увіходять Черевко і комісар.

Комісар. А паровози справні?

Черевко. Паровози нічого — витримають. Вся справа в людях. Вагонів теж вистачить.

Комісар. Ну, значить, орудуй (Передає йому пакет.) Ось наказ.

Черевко. Гаразд. Зараз зберемо осередок, а потім і інших.

Карфункель (виступає наперед). Гер комісар! Мені треба поїзд. Я мусиль сіводні їхати.

Комісар (пише в блокноті). Так.

Черевко. Поїздів, товаришу, немає.

Карфункель. Як немає! В мене важлива справа! Я не можу загубить час!

Черевко. Зараз, товаришу, тільки одна важлива справа — революція.

Комісар (пише). І один тільки час — революції. Значить, їдеш, товаришу?

Черевко. їду.

Комісар. Добре. Ну, я пішов в осередок. (Виходить.)

Карфункель (розсердившись). А! Ві думаєте, що за-бираль собі всі поїзда і весь час для ваша революція і зупи-ниль все життя! Аусгешльоссен! Зо бальд ніхт! Не так скоро! Життя ще поверне вас назад тисячею турбот і жалощів! Воно єсть сильніше, ніж ваша революція!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сенека. Собрание сочинений
Сенека. Собрание сочинений

Луций Анней Сенека – крупнейший римский философ, первый представитель стоицизма в Древнем мире. Особую роль в формировании взглядов философа сыграл древнегреческий мыслитель Посидоний. В свою очередь, нравственная позиция и система ценностей Сенеки оказали сильное влияние на его современников и последующие поколения.Произведения Сенеки – всегда откровенный и развернутый «кодекс чести». Любой труд знаменитого философа разворачивает перед нами подробную картину его философии. Сенека поясняет, аргументирует и приглашает к диалогу. В его произведениях поднимаются вопросы, которые затрагивают категории жизни и смерти, счастья и горя, философии и математики: каким должен быть лучший признак уравновешенного ума? Как следует жить, чтобы не падать духом? Для чего человеку нужна философия? В чем разница между философией и математикой? Что приносит нам величайшие беды? Как исправить свою жизнь?В сборник вошли избранные «Нравственные письма к Луцилию», трагедии «Медея», «Федра», «Эдип», «Фиэст», «Агамемнон» и «Октавия» и философский трактат «О счастливой жизни».

Луций Анней Сенека

Драматургия / Философия / Античная литература