Читаем Драматичні твори полностью

Драматичні твори

Секретар. Та я ж казав — на пероні. А що ж Василь Іванович? То куди ж це він пропав? Він же промову мусить говорити.

Начальник с т а н ц і ї. Та осьдечки він, не роби паніки, Петре Михайловичу.

Секретар. Еге, добре тобі — паніки. А чого ж це бочок оцих не забрали? Я ж вам ще вчора казав.

Вбігає капельмейстер чех К у р и ц я.

Кур идя. А де ж тромбон? Де цей лайдак — знову на базар побіг?

Секретар (до робітників на риштованні). Чи ви бачили? Досі з годинником возяться. Та що це ви мене зарізати хочете, чи що? Я ж тебе просив, Рабинович!

Майстер з риштовання. Та не хвилюйтесь, Петре Михайловичу,— все готово. Зате ж годинник буде — красота! Такого годинника навіть у Жмеринці ¹⁹ немає. Не годинник, а музика!

Секретар. Так, музика,— добре, що згадав. Дивись же, товаришу Куриця, не підкачай. Як тільки підійде поїзд — дуй, щоб, значить, конкретно і одноголосно, без жодних там воздержавшихся. А то в тебе, наприклад, на Перше травня, баси — гу-гу-гу! а самої музики й немає. І виходить відрив од мас і відсутність керівництва.

Куриця (похмуро). Я своє діло знаю. А коли корнет-а-пістон заткнувся...

К о р н е т. У мене пауза була. Я не винен, що невірно вони пишуть.

Секретар. Я ж кажу, ноти є, а музики немає. Дивись, товаришу Куриця, не підкачай!

Куриця. Добре, я своє діло знаю. А де ж тромбон?

Раптом невідомо звідки чути-куряче сокотіння — ко-ко-ко-ко-ко!

Секретар (здивовано). Що таке? Це де курка?

Куриця (розлючено). Що єст то за глумування, хто то дражнілься?

Хтось із музик. Та нічого подібного, товаришу Куриця, це вам здалося.

Секретар. Як здалося,— я сам чув²⁰.

II

К у р и ц я. А де тромбон? Де цей лайдак? Завжди спізнюється. Певно, на базар побіг.

Знов чути вже енергійне куряче кудкудакання — куд-куд-кудак-куд-кудак! Загальне здивування, потім регіт.

Секретар. Що за неподобство! Де це курка? Товаришу Куриця, вживіть же заходів! Скандал!

Куриця (розлючено). Я не дозволю подібні насмішки! Хто приносиль курка?

— Та нічого подібного, товаришу Куриця, це не ми.

Кудкудакання підсилюється. Вбігає захеканий ще один музикант — тромбон. Кидається до канапи і дістає з-під неї кошик,

Тромбон. Звиняюсь, товаришу Куриця,.'— це моя. Сьогодні, знаєте, неділя, великий базар, то я по дорозі купив, дешево.— за два карбованці. Та тихше-бо ти, дурко! Кш!

Куриця. Зараз же забирайся геть, негіднику! От і працюй з таким народом. А ще тромбон! Тьфу!

Тромбон. Я миттю. Віддам жінці і назад. (Біжить.)

Регіт.

Секретар. Я тобі казав — відсутність керівництва.

У тебе, товаришу Куриця, не керівництво, а курівництво.

III

Входить Юркевич. Він постарів, йому 42 роки, в чорних ще кучерях прозирають срібні нитки. Але вигляд у нього чудовий — елегантне пальто і капелюх, обличчя випещене і самовпевнене, в руках шикарний чемодан. Озирається, підходить до секретаря.

Ю р ке в и ч. Добридень, товаришу! Дозвольте спитати, кого це тут проводжають? Або, може, зустрічають?

Секретар. Зустрічаємо, товаришу, зустрічаємо! Нашого робітника, машиніста. Він, знаєте, делегатом на Всесоюзному з’їзді Рад ²¹ і взагалі. Перший ударник. Тепер ось орден одержав. У газетах навіть писали. Машиніст Черевко.

Юркевич. Черевко? Андрій?.. Андрій Трофимович? Та що ви! То він ще живий, здоровий?

Секретар. А ви його знаєте? Конкретно?

Юркевич. Ну, аякже! Я ж тут багато років прожив, у вашому місті. А скільки пережив... (зітхає) на оцій самій станції. (Озирається.) Тільки де ж це вона? Нові стіни, годинник, скрізь риштовання, все зовсім інше...

Секретар. Новий вокзал, товаришу, будуємо —справжній, як слід — незабаром відкриємо.

Юркевич. Так, не пізнати... (Озирається.) І подумати, що колись тут... Так, давно це було — з того часу я тут років вісім не був.

Секретар. Скажіть! А хто ви, пробачте, будете?

Юркевич. Я? Я Юркевич, письменник,— може, чули?

Секретар. Авжеж! Читали, читали ваші твори, дуже приємно...

Кілька чоловік вносять довгастий, труноподібний ящик. Слідом іде іноземного вигляду громадянин у котелку.

Секретар (наштовхується на носильників). Це що! Куди це ви! Назад! З глузду з’їхали? Знайшли час труни тягати.

Службовець. Адже ж на поїзд.

Секретар. На поїзд? То чого преш цим ходом? Шляпа! Повертай назад!

Ящик виносять назад.

Юркевич. Що це? Вмер ХТО, чи що?

Секретар. От йолопи! Знайшли час. Це в нас тут проживав один поміщик, колишній, знаєте, граф. Курівник.