Драматичні твори

Молодий парк за містом, що безпосередньо межує з стадіоном. Близькість його відчувається в усьому, і насамперед в білій кам’яній галереї, що її крайній ріг починається з правого кутка сцени. Це невисока, в два метри, біла кам’яна естрада, на яку ведуть звідси білі ж кам’яні, півкруглі сходи. Місце перед естрадою досить вільне, стежки, низенькі кущі, які не заступають голубих просторів, що відкриваються за низеньким білим муром вглибині. Зате з лівого боку починається густа тін*ь великих дерев, що тягнуться

вглибину ліворуч.

На стіні естради і ще в двох-трьох місцях розліплені свіжі афіші з надписом великими червоними літерами: «Підеш — не вернешся».

Ясний осінній день.

Десь за естрадою грає музика, чути гомін, вигуки. Повз естраду за муром зліва направо проходить парад фізкультурників.

Двоє фотографів знімає цей парад.

Швидко увіходять двоє репортерів.

1-й репортер. Бачиш! Я ж казав, «Підеш — не вернешся». Він тут, це ясно! Мерщій.

2-й репортер. Та постривай, дай хоч дух перевести, ф-фу,.. •

1-й репортер. Потім переведеш. Мерщій.

2-й р е п о р т е р. Стривай, він же в Ленінграді, ну, звичайно ж! Я сам вчора читав, як його там шанували — Мальванова.

1-й репортер. Ну, так то ж учора, а це сьогодні. Бачиш афіші — це крос його імені, на честь експедиції. А він не буде? Чудак!

З естради збігає сходами заклопотаний фізкультурник. Репортери

його зупиняють.

1-й репортер. Одну хвилиночку, ви не знаєте, товариш Мальванов приїхав?

Фізкультурник (на ходу). Приїхав. Він там (вказує на естраду), на стадіоні. (Біжить.)

1-й репортер. Бачиш!

Фотографи (перехоплюють фізкультурника). Стривайте, коли початок кросу?

Фізкультурник*. Старт рівно в два.. (Біжить.)

Фотографи. Та стривайте! А Муравська бере участь?

Ф і зкультурни к. (виривається і вибігає). Бере, бере, бере!

1-й репортер. Мерщій! (Іде до сходів.)

Але в цю хвилину гомін праворуч стає гучнішим, і на естраду виходять оточені барвистою юрбою спортивної молоді — Мальванов і Спичаковський. Останній дуже змінився, тримається спокійно й поважно, говорить повільно й широко.

Мальванов (тисне всім руки). Спасибі, спасибі, товариші, дуже радий вас бачити, дуже.

1-й репортер. Він! Впіймали!

1-й фізкультурник. Хай живе товариш Мальванов*, славний завойовник пустині, переможець Барса-Кельмес!

Молодь. Хай живе товариш Мальванов! Ура!

М а л ь в а н о в (замішаний). Та годі-бо, годі! Ну, навіщо це, товариші, повірте, що ніякого подвигу тут немає, ми робили те, що зробив би кожен із нас. Кожен із громадян нашої прекрасної Батьківщини.

Д і в ч и н а - ф і з к у л ь т у р н и ц я. Товаришу Мальванов! А правда, що в експедиції була одна дівчина... Яка те>^ перемогла всі перешкоди?

Мальванов. Дівчина? Ах, да... (Проводить рукою по чолу.) Ні-ні. Дівчат з нами не було. Ні. (Стямився, знову весело.) В слідуючий раз візьмемо вас, товаришко. (Тисне їй руки,)

Регіт. Вигуки. Дівчина замішалась.

Молодь. Ага! Попалася, Клава!

Мальванов. Ну, до побачення, товариші.

В с і. Як, до побачення! Зараз же крос! За двадцять хвилин старт! Це ж на вашу честь, Ігоре Миколайовичу! «Підеш — не вернешся!»

Мальванов (сміється). Добре, добре, ідіть, готуйтесь. Я надійду, мені треба про дещо подбати. Спичаковський, друже, подзвони в Одесу до Вернидуба або спитай вдома, може, він уже приїхав! Привіт, товариші!

Молодь. Привіт! «Ідіть — вертайтеся»!

Мальванов. Добре, добре, вернусь!

Молодь виходить. Репортери накочуються на Мальванова. Фотографи націлюють апаратами.

1-й репортер. Товаришу Мальванов! Дозвольте вас на одну хвилину. (Блокнот І олівець.)