Драматичні твори

І скоро вже прийде він на поріг Розтане сніг, а з ним твої турботи,

Та і дочку відпустиш не навік.

Ярослав

(нетерпляче)

А там весна... а там... Яка нудота Оці слова нікчемні і пусті,

Що їх за мудрість продають в житті! Мовчи, монаше! Не дратуй словами.

Де ж той Гаральд? Невже перед дверима Його повинен ждати руський князь!

Гей, хто там є?

С л а в’я т а підходить.

Хто дав тобі наказ

Сурмити збір, коли нема Гаральда?

С л а в’ я т а (здивований)

Княгиня, княже. Власне, син Рагнвальда

Ярослав

(гнівно)

Це змова, щоб мою понизить честь!

Де Інгігерда?

Інгігерда підходить.

Знову злая лесть!

Як цар Давид глаголет ⁴⁷. Знов мене Ядий мій хліб вражає. Хто почне Гірке вино, то хай не кривить рота.

Інгігерда

(гордо)

Не Ульф почав. Тобі прийшла охота З Альдейгюборга вигнати його.

Із міста віна шлюбного мого!

Як міг Гольмгард у нього ти відняти?

Ярослав

(гнівно)

Гольмгарда я не відаю, жона!

Є Новгород — і час би пам’ятати Княгині руській славні імена!

І не відняв, бо не його то місто, Правителем моїм лише він був.

Та й правив зле і не приніс користі, Згубив полки і слави не здобув.

То дякуйте ж терпінню моєму,

Що голови я не зітнув йому І в монастир тебе ще не замкнув!

І н г і г е р д а (бліднучи від гніву)

Не смієш ти! Він ярл і старший в роді, А я дочка Олафа!

Ярослав

Досить! Годі!

Доволі вже цих ярлів без землі! Пройшли часи Еймунда і варягів,

Які на Русь по золото плили.

І н г і г е р д а

Тоді і ти не мав землі і стягів,

Еймунд тобі здобув і Русь і стол

Сурми і музика.

Ярослав

Яка брехня! Наемником за гроші Був твій Еймунд, а потім перейшов До ворога, що дав за меч дорожче. Такі варяги!

І н г і г е р д а (спалахнувши)

Але і ти варяг!

Ярослав Ні, не варяг! Є в мене кров іная.

І н г і г е р д а

Рабинина...

Ярослав

З усіх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю,

Що є з народом вірний мій зв’язок.

Мені не треба пишних тих казок,

Що предків нам шукають десь за морем.

Народ мій тут, на рідних цих просторах,

Від Києва до Ладоги живе.

І не заброд Ісландії суворих,—

Мене своїм він предком пазове!

Повертається, щоб іти до помосту, але в цю мить підходить видимо стурбований Мирослав.

Мирослав Пробач мені, великий господине!

Ярослав Що там таке? Нема часу для справ. Мирослав

Чекать не можна. Знов про Коснятина Я новину важливую пізнав.

Дивись цей лист, його перехопили В кружалі ми в таємного гінця.

На тебе змова...

Ярослав (переглядає нашвидку пергамент)

Ще не до кінця Звершили ви своє ганебне діло!

Не досить їм державу розхитать,

То вже мене вразити яко тать,

0 Коснятине, мислиш, раб лукавий!

На родича, на князя ніж кривавий Наважився убивцям передать...

Чи не тебе прощав я стільки раз,

Шануючи усі твої чесноти

1 допомогу в оний бурний час...

І ось тепер знов заколот і проти Мого життя крамола піднялась!

Так, це його і підпис, і печать...

Але кому ж надіслано листа?

Мирослав

Тепер цього не можна вже пізнать,

Бо посланця живим я не застав.

Ярослав

Страшні діла! Коли закон і правду Нарешті я затвердив на Русі,

Вони війни і крові тільки жаждуть,

Щоб повернуть усобиці часи.

Ні, годі вже вагань і милосердя!

Вразити треба гідру навісну...

У монастир замкну я Інгігерду І Коснятину голову зітну.

З гордо піднесеною головою іде на поміст і сідає на трон. Інгігерда, Анна, Єлизавета та 12-літній хлопчик В о л о д и м и р ідуть за ним і займають свої місця. Бояри й дружинники стають навкруги помосту. Народ заповнює луг.

V

Під звуки музики починається похід Гаральда. З лівого боку повз натовп, що розступився, йде Г арал ь до в а дружина з знаменами; невільник и, що несуть дари, і нарешті сам Гаральд в пишній туніці та позолоченій кольчузі і в увінчаному короною шоломі. За ним кілька джур і зброєносців, з яких один несе невеличку позолочену арфу. Серед варягів С в і ч к о г а с, чиє бородате й добродушне слов’янське обличчя аж ніяк не пасує до варязького його озброєння і одягу. Гаральд з гордо піднесеною головою швидко підходить до помосту і, схилившись на одне коліно, зараз же встає.

Г а р а л ь д

Дозволь тебе вітати, господине,

Великий конунг Руської землі,

ГаральдовІ, що клятву ствердив нині

І, подолавши перешкоди злі,

Вернувся не мандрівником бездомним,

А Конунгом Норвегії законним І власником земель і кораблів.

Ярослав

І я вітаю радо і ласкаво Гаральда, переможця-короля,

Давно для нас твоя крилата слава Вперед летіла швидше корабля.

Будь гостем в нас, бажаним, дорогим.

Г а р а л ь д

Дозволь мені сплатити ці борги Моєї дяки і моєї шани,

Піднести в дар здобутки океану Та тих його розкішних берегів,

Де я пройшов, поклавши меч на керму,

• Від самого Босфору до Палермо ⁴⁸.

Він дає знак, і кілька невільників підносять і складають біля ніг князя й княгині золоті й срібні чаші, сувої шовку, плоди і т ін.

Яро с"л а в

Твої дари, Гаральде, я приймаю,

Але в житті ясніше всіх скарбів Людини честь і мужа вірність сяє,

Чи з чистим серцем ти до нас приплив?

Г а р а л ь д

Великий конунг!

Ярослав

Ні, не треба слів.

Тобі я вірю. Вибач це питання,

Воно в душі з’явилось мимохіть,