Драматичні твори

¹³ Під Дмитрівськом наших розбито. Під Білгор одною —* прори в.— Йдеться про Дмитрівськ-Орловський (Орловської обл. РРФСР) і Білогородку Хмельницької обл. (недалеко від Шепетівки) — місця, де восени 1919 р. точилися наступальні бої червоноармійських частин проти білогвардійських угруповань.

¹⁴ ...разом паровози від німців р я т у в а л и...—Йдеться про 1918 р., період австро-німецької окупації України.

¹⁵ Осередок.— Йдеться про партійний осередок (так до 1934 р. називалась первинна організація КПРС).

¹⁶ Врангель Петро Миколайович (1878—1928) один з головних організаторів контрреволюції під час громадянської війни, барон, генерал-лейтенант царської армії. Був, зокрема, головнокомандуючим білогвардійськими військами, відкинутими на початку 1920 р у Крим Після розгрому в листопаді того ж року втік за кордон, займався активною антирадянською діяльністю.

¹⁷ Ден і кін Антон Іванович (1872 1947) один з головних організа

торів контрреволюції в громадянську війну, генерал-лейтенант. Із квітня 1918 р. командував Добровольчою армією, потім був головнокомандуючим так званими «Збройними силами Півдня Росії». З 1920 р. в еміграції.

¹⁸ Юденич Микола Миколайович (1862—1933) —один з головних організаторів контрреволюції в громадянську війну, генерал. Навесні

1 восени 1919 р. очолював білогвардійську армію, що наступала на Петроград. У 1920 р. емігрував за кордон.

¹⁹ Жмеринка районний центр Вінницької обл. Великий залізничний вузол на лінії Київ — Одеса. Заснована у другій половині XIX ст

²⁰ ...я сам чув —В останній прижиттєвій публікації п’єси (1951) і всіх наступних слова когось із музик («Та нічого подібного, товаришу Куриця...») приписані секретареві, а слова секретаря («Як здалося,— я сам чув») Куриці. Помилку виправлено за текстом попередніх видань.

²¹ Всесоюзний з’їзд Рад. V Всесоюзний з’їзд Рад відбувся

20—28 травня 1929 р. у Москві. Затвердив 1-й п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР (1928/1929 1932)

²² Колчак Олександр Васильович (1874— 1920) — один з головних організаторів контрреволюції в громадянську війну, адмірал. У листопаді 1918 р. очолив об’єднані контрреволюційні сили, підтримані Антантою, в Сибіру та на Далекому Сході, встановив там режим військової диктатури, проголосивши себе «верховним правителем Російської держави». Перейшовши в наступ по всьому фронту, колчаківці наблизились до Волги, але потім під ударами радянських військ і партизанських загонів, що діяли в тилу ворога, відкотились назад і були розгромлені. За постановою Іркутського ревкому Колчак був розстріляний.

²³ А то виходить бернштейнівська теорія...— Автор лозунга «Кінцева мета — ніщо, рух — усе» Бернштейн Едуард (1850—1932) — німецький соціал-демократ, ідеолог ревізіонізму і реформізму, один з лідерів 2-го Інтернаціоналу. Порвавши з марксизмом, виступив з критикою всіх його основних положень.

²¹ ...ї де далі — на Дніпрову д...— Йдеться про будівництво Днігірогесу ім. В. І. Леніна, яке за планом ГОЕЛРО розпочалося 1927 р. (закінчилось 1932 р.).

²⁵ Нижегородський автомобільний — Горьковськип автомобільний завод, став до ладу 1932 р. (м. Горький — до 1932 р. Нижній Новгород).

²⁶ Ви чули, як він кричав про німців, що вони захоплять зсмл ю... — Цей мотив І. Кочерга вніс у п’єсу в період Великої Вітчизняної війни, готуючи її до збірки «Драматичні твори» (1944). Відповідно був перероблений увесь фінал. У довоєнних публікаціях п’єса закінчувалася так:

«Ліда. Як це дивно! Він хотів зупинити, повернути назад наш час.

І певно вірив, що може це зробити. Адже ж він багато знав про час такого, Чіого ми ще не знаємо...

Черевко. І все-таки не він, а ми перемогли час, Лідо!

Ліда. Тому, що свої знання він беріг для вибраних майстрів, а нас мільйони — і всі ми майстри часу. І тому, що час є лише те, що ми самі в нього вклали. 1 коли ми вкладемо в нього наш ентузіазм, нашу волю до перемоги,— він знову зробить для нас те, чого не зробили тисячі років і тисячі таких мудреців, як цей німець. І коли помруть всі короткі радості тих, хто живе лише для себе самого,— ми будемо жити вічно, в праці

і щасті оновлених людей.

Черевко. Ну, прощавай, Лідо! До побачення, товариші! Ідемо. Ходім, Олю, пора.

Дзвін. Гудок.

Черевко, Оля та інші пішли в поїзд.

Таратута (кидає шапку об землю). А щоб вас усіх, ріж мою душу вареником! Кину своїх курчат і теж поїду

Ліда. Не сумуй, Таратуто, поїдемо й ми. А обшир, обшир який попереду!

Завіса.

(Кочерга їв. Драматичні твори. К., Держлітвидав, 1938, с. 99)

ПІДЕШ — НЕ ВЕРНЕШСЯ П'єса на 4 акти

Вперше надруковано у вид: Кочерга їв. Підеш — не вернешся. еса на 4 акти. Київ — Харків, Держлітвидав, 1936. Раніше публікувались уривки в журналі «Глобус», 1935, № 6. П’єса двічі виходила у російському авторизованому перекладі у видавництві «Искусство» (1939, 1940)

з жанровим визначенням «лірична комедія».