Читаем Драматичні твори полностью

Дар’ я Іванівна. Нюточко, чого ж ти мовчиш? Предложи графові свого марципана.. Це, бачите, стародавній рецепт нашого роду, ще від гетьманів, зветься «дівочий поцілунок».

Нюточка (бере зі свого блюда й кладе на тарілочку скибочку марципана). Прошу графа... покуштуйте, будь ласка...

Бжостовсь к и й (усміхається). Дякую, мадмуазель, залюбки. Графові Бжостовському не можна відмовлятися від такої просьби. Дівоче трактування для мене закон.

Леся. Як для турчина місяць?

Бжостовський (згодоюується). Як для турчина місяць. Ага, добрий знак — вона вже сердиться.

Клавочка (не видержавши). Вибачте, графе, спробуйте краще мого марципана. (Кладе зі свого блюда на тарілочку й подає Бжостовському.) В мене справжній рецепт, тільки у мене.

Дар’я Іванівна. Бачите, ваше сіятельство, розхвилювали усіх ніжинських дівчат. Тепер нема чого робити, треба куштувати.

Бжостовський (серйозно). Ні один граф Бжостовський ще не ламав свого слова. «Фаціто промітає» — виконуй обіцяне,— це наш девіз. Дуже радий покуштувати марципана з таких прекрасних ручок.

Леся нервово відвертається.

Бжостовський (задоволений помічає це). Ага, здається, це їй не до вподоби. (Голосно до Лесі.) Мадмуазель не до вподоби наш девіз?

Леся. Чому ж ні? Це — прегарний девіз. Тільки я гадаю, що він варт достойнішої речі, ніж... шматок марципана.

Дар’я Іванівна (суворо). Лесю. Бжостовський (усміхається). Хто вірний в малій речі, не зрадить і в великій. (Дзюба наливає йому наливки.) Дякую, пане Дзюбо, не знаю вже з якої тарілки й починати. (Пробує один, а потім другий марципан.) Так. Розкішний марципан... Я бачу, мої принадні панянки, іцо вам таки дістався славетний рецепт.

К л а в о ч к а. Як дістався!.. Граф каже, певне, про мій марципан.

Н ю т о ч к а. Як про твій! Граф пробував мого марципана. Клавочка. Нічого подібного! Мій!

Бжостовський (здивований). Про що ви кажете? Та це ж один і той же рецепт.

Нюточка. Як один?

Клавочка. Як один?

Бжостовський. Але запевне ж один. (Знов куштує.) Але бога ради. Що ви з ним зробили... (Береться за голову.) Скільки ви клали кубеби?

Клавочка (дивиться на Нюточку). Ку... кубеби? Три золотники.

Нюточка (дивиться на Клавочку). Три... три золотники. Бжостовський (регоче). Та це ж отрута! Та хіба ж в таке ніжне печиво класти золотниками спеції, та ще таку, як кубеба. Три зернини, та й то самих маленьких. (Регоче.) Пане Дзюбо, налийте мені мерщій склянку нашої наливки, бо ця кубеба наробить мені лиха.

Леся (про себе). Так і єсть. Я таки напутала, писавши. Дзюба (наливає). Пийте здорові, графе. Бжостовський (вихиляє разом). А вам, мої панянки, і зовсім не раджу пробувати цього марципана. На ваше здоров’я, пане писарю. Ми ще з вами вип’ємо за нашу Україну: я таки привіз вам кілька пляшок шампанського.

Мокрина вносить піднос із чаєм і зостається в залі. Дівчата трохи

не плачуть.

Дар’я Іванівна. Як же ж ви так? Хіба ж можна? Нюточка. Там було так... на... написано... Бжостовський. Не журіться, мадмуазель, другим разом спечете лучче. (До Лесі.) Ну, а ви, мадмуазель, невже ж ви не потрактуєте мене ніяким солодким печивом?

Дар’я Іванівна. Та що це ви, графе! Хіба це до неї річ...

Клавочка. Справді, найшли кого питати. (Сміється.) Та вона й бублика не зуміє спекти.

Леся (дивиться пильно на Бжостовського). Справді? Граф справді хоче покуштувати мого печива? Дивіться, як би воно не здалося вам гірким. (До Мокрина.) Мокрино, принеси з моєї кімнати ті булочки.

Мокрина виходить і через хвилину вертається з тарілкою та подає її Лесі.

Бжостовський. Ви добре знаєте, що з ваших рук навіть і гіркий мигдаль здається мені солодшим від меду.

Леся (многозначно). Не зарікайтеся, графе. (Кладе на тарілку булочки й подає графові.) Будь ласка.

Бжостовський (куштує одну булочку, потім жадливо вдихає аромат печива, потім проводить рукою по лобі). Що таке... (Говорить мрійно, неначе отямившись от довгого сну.) Що таке?., що за чудовий аромат?.. Це не кардамон, не тмін, не мускат, не цинамон... Ні-ні^ в перший раз я не можу згадати, що це таке... таке просте і свіже, мов аромат вітерця в полі...

Клавочка (обурено). Та що ви, графе. Адже ж це звичайні мужицькі лепьошки.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сенека. Собрание сочинений
Сенека. Собрание сочинений

Луций Анней Сенека – крупнейший римский философ, первый представитель стоицизма в Древнем мире. Особую роль в формировании взглядов философа сыграл древнегреческий мыслитель Посидоний. В свою очередь, нравственная позиция и система ценностей Сенеки оказали сильное влияние на его современников и последующие поколения.Произведения Сенеки – всегда откровенный и развернутый «кодекс чести». Любой труд знаменитого философа разворачивает перед нами подробную картину его философии. Сенека поясняет, аргументирует и приглашает к диалогу. В его произведениях поднимаются вопросы, которые затрагивают категории жизни и смерти, счастья и горя, философии и математики: каким должен быть лучший признак уравновешенного ума? Как следует жить, чтобы не падать духом? Для чего человеку нужна философия? В чем разница между философией и математикой? Что приносит нам величайшие беды? Как исправить свою жизнь?В сборник вошли избранные «Нравственные письма к Луцилию», трагедии «Медея», «Федра», «Эдип», «Фиэст», «Агамемнон» и «Октавия» и философский трактат «О счастливой жизни».

Луций Анней Сенека

Драматургия / Философия / Античная литература