Читаем Драматичні твори полностью

Увіходить жовнір і подає Лабенцькому листа з великою печаткою.

Жовнір. Лист до вельможного пана судді від його мосці регіментаря Стемпковського 2. (Виходить.)

Лабенцький розпечатує листа і кладе його на стіл.

Г а йду к (увіходить). Там знов прийшла та дівчина, що питалася пана судді. Плаче і дуже просить.

Лабенцький. Нехай чекає. Зараз не можна. Пана судді ще немає?

Г а й д у к. Немає.

Лабенцький. Іди.

Г а й д у к виходить.

Не бачили тут твоїх сліз — теж... вештаються...

Увіходить суддя Дубровський, невелика на зріст, суха людина з живим, блискучим поглядом, гордою поставою, тонкими рисами нервового обличчя. Чорне волосся трохи посивіло на висках, а чорні, довгі, вилискуваті вуси опускаються вниз із боків червоних уст, відтіняючи матову блідість рівно виголеного обличчя. Суддя вдягнений у чорний старопольський жупан, а поверх нього оксамитний недовгий кожушок. Шаблі при ньому немає. Підійшовши до столу, він киває Лабенцькому, що поштиво вклоняється йому, і сідає в своє крісло.

Дубровський. Готові ордери до возного?

Лабенцький. Так, ясновельможний пане суддя. Готові. (Подає.)

Дубровський (підписує). Зараз же надіслати. Далі що? Листів не було?

Лабенцький (подає). Лист від регіментаря Стемпковського про виконання екзекуції до карання на горло по декрету вельможного пана. (Читає.) «По всказанню декрету суду житомирського екзекуція карання на горло виконана і суть постинані нижчеменовані гайдамаки і свавольні люди: Василь Прокопенко, Гнат Білий, Степан Піотро.вський, Іван Ботвиненко, Федір Козан, Василь Шевчук, Семен Лобода, Яків Руденко, Різниченко Іван і Різниченко Тиміш... Розі Ьаес 21 — серпня двадцять шостого теж постинані суть — Андрій Середа, Прокіп Чередниченко, Швець Іван і Швець Явтух, Куцопалий Тарас, Гладиженко Степан, Римаренко...».

Дубровський (перепиняє). Як Римаренко! Я не декретував Римаренка на смерть.— Це той Римаренко, здається, швець, що проводив гайдамаків до якогось хутора— Римаренко Петро...

Лабенцький. Так, ясновельможний пане.

Дубровський. Петро Римаренко з Г айсина3. Його декретовано лише на 100 канчуків під шибеницею. Зараз же подивіться в книзі. Пан Стемпковський дозволяє собі ламати мої декрети,— чи я вже не суддя в Житомирі? Годі вже з цим листом, що далі?

Л абенцький (подає). Резолюція про Станіслава Вро-ну 4 з Баранього Поля 5, що впустив до себе двох гайдамаків і не заважив непристойно забити й замордувати в своїй хаті шляхетного пана Плавського.

Дубровський. Здається, поляк, хлоп пана Плавського б.

Лабендький. Так, ясновельможний пане,— яко гвалтівника і бунтівника іп саиза іпіигіае риЫісае 22 зловленого, на стинання шиї декретує.

Дубровський. Це вже третій панський кріпак, що пристав до гайдамаків на цьому тижні. Що ви з цього приводу думаєте?

Л абенцький. Гайдамацька агітація, вельможний пане.

Дубровський. Що попала на вдячний грунт. Ну, щоби не довелося шкодувати7 (підписує). Далі.

Лабенцький (подає). Иет 23 Грицько Лобода з Новоселиці 8, що проводив закордонну ватагу до козацької долини і забрав собі чужі казани... ііеш Воробченко Іван із Кам’янки 10, що ходив за ватагою Залізняка и, за кіньми, потім забрав і зарізав чиїхсь волів.

Дубровський (вагаючись). Щось я не пам’ятаю. Хіба цих теж на горло? Вони ж, здається, нікого не забили.

Лабенцький. Так, ясновельможний пане, але по силі параграфів першого і другого артикулу сьомого розділу 14 статуту, яко злодії, що зловлені на шкоді і, £епе-гаїііег ***, за гайдамацькі ексцеси і лотровські звичаї,— винні суть смерті.

Дубровський (відсуває резолюцію). Ні, я не підпишу цієї резолюції.

Лабенцький. Але ж уся колегія ухвалила смерть.

Дубровський. Ваша колегія — дурні!

Лабенцький (ображений). Але, вельможний пане!

Дубровський. Невже ви не розумієте, що, перетворюючи суд в розправу, ми сіємо бурі нове повстання! Це безглузда політика на шкоду Речі Посполитій!

Лабенцький знизує плечима і забирає папір.

Дубровський. Переробити. Що далі? 12

Лабенцький. Супліка до вельможного пана якоїсь Стефанії Бражнкж.

Дубровський. Чого вона просить? Певно, кого-небудь помилувати?

Лабенцький. Так, ясновельможний пане. Вона просить помилувати її нареченого, Василя Хмарного, що нібито ні в чому не винний., просить допитати свідків — Романченка Павла, Ложку БЪніфатія, Мелешку Михайла і Джурджу Якима, шевця.

Дубровський. Хмарний — Василь Хмарний... А, пам’ятаю — це той вродливий козак, що його допитували позавчора. Могутня людина — не дивно, що за нього дівчата просять.

Лабенцький. Так, вельможний пане. Цей Хмарний є найшкідливіший злочинець, можна сказати, всієї лотров-ської справи принципал.

Дубровський (задумливо). Так, так, я пам’ятаю. Здається, він зухвало відповів на суді. А де його справа?

Лабенцький (подає). Резолюцію вже написано — винен єсть смерті...

Дубровський (перегортає справу). А, він і хлопів теж бунтував?

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сенека. Собрание сочинений
Сенека. Собрание сочинений

Луций Анней Сенека – крупнейший римский философ, первый представитель стоицизма в Древнем мире. Особую роль в формировании взглядов философа сыграл древнегреческий мыслитель Посидоний. В свою очередь, нравственная позиция и система ценностей Сенеки оказали сильное влияние на его современников и последующие поколения.Произведения Сенеки – всегда откровенный и развернутый «кодекс чести». Любой труд знаменитого философа разворачивает перед нами подробную картину его философии. Сенека поясняет, аргументирует и приглашает к диалогу. В его произведениях поднимаются вопросы, которые затрагивают категории жизни и смерти, счастья и горя, философии и математики: каким должен быть лучший признак уравновешенного ума? Как следует жить, чтобы не падать духом? Для чего человеку нужна философия? В чем разница между философией и математикой? Что приносит нам величайшие беды? Как исправить свою жизнь?В сборник вошли избранные «Нравственные письма к Луцилию», трагедии «Медея», «Федра», «Эдип», «Фиэст», «Агамемнон» и «Октавия» и философский трактат «О счастливой жизни».

Луций Анней Сенека

Драматургия / Философия / Античная литература