Драматичні твори

С т е с я (побачивши це, знов кидається до ніг Дубров-ському, хапаючи його руки). Милості, милості, мій ласкавий, мій ясновельможний пане. (Цілує йому руки.) Вислухайте, тільки вислухайте мене,— ви ж маєте волю, ви можете зробити все, що захочете... О, то благаю ж вас слізно, закликаю вас ласкою божою... не робіть, не робіть того, що не можна поправити... Я зараз... я зараз же вам усе... все... Хіба й можна його, рідного... єдиного... (Ревно плаче.)

Дубровський (холодно). Пане Лабенцький, виведіть цю дівчину.

Стеся підводиться хитаючись і дивиться навкруги нетямущим поглядом.

Хмарний (з несказанною мукою на лиці). Стесю...

Вількомірська (що бачить, яка мука відбивається на лиці Хмарного). То що. ж, мій хоробрий козаче? Мабуть, є ще на світі скарби, дорожчі за гайдамацькі ненависті... сльози дівочі... Не схотів узяти викупу за алмаз — може, візьмеш за алмазну сльозу дівочу?

Стеся (кидається до княгининих ніг і цілує її руки). Ради бога, ради ласки божої, благаю вас, найясніша пані... Поможіть, вирятуйте його, моя кохана пані... Я ж служитиму вам цілий свій вік, тільки врятуйте... врятуйте мені мого... мого... рідного... єдиного. (Плаче.)

Вількомірська (знизує плечима). Я хотіла це зробити, але він сам не хоче. Що ж, може, ти зумієш добитись цього,—спитай у нього, де він подів моє алмазне жорно.

Стеся (безпритомно, але здивовано). Алмазне... жорно?

Вількомірська. Так, моя ліоба,— великий алмаз мого роду.

Підводиться. Стеся теж.

Знайди мені цей камінь і, присягаюсь тобі своїм княжим словом,— я заплачу викуп за твого Василя. Прощавайте, пане Дубровський. Значить, ви обіцяєте мені помилувати цього чоловіка, як найдеться мій алмаз?

Дубровський (знизує плечима). Ну, що ж, нехай так, я згоджуюсь відстрочити страту на двадцять день.

Вількомірська.. Дякую. (Дає йому руку, яку він цілує.) Ходім, Гельцю. (До Стесі.) Чуєш, моя дівчино, шукай; якщо знайдеш алмаз —- він залишиться живий. (Виходить із Брагінською.)

Ружинський. Чуєш, дівчино? (Бере Стесю за підборіддя.) А в хлопа непоганий смак. Чуєш, хлопе,— є така згода — ми побавимось трохи з твоєю нареченою. (Сміється.)

Хмарний. Постривай, тхоре, ти ще заплатиш мені за все.

Ружинський (байдуже). Можеш дістати у Стемпков-ського в Кодні — він тобі заплатить за мене... сокирою. (Виходить сміючись.)

В ту ж хвилину гайдуки виводять Хмарногов середні двері, що з грюкотом зачиняються за ними.

Стеся (отямившись, кричить). Василю, Василечку! (Біжить за ним, але падає, зомлівши, серед зали.)

Дубровський (зупиняючись над нею в роздумі). Нещадно меле млин життя, і не твоїм слабим рукам зупинити ці жорна, моя мила.

Завіса.

ДІЯ ДРУГА

Корчма недалеко від руського кордону. Просто, посередині вхідні двері. Єврей-шинкар порається праворуч за своїм шинквасом, охкаючи та зітхаючи. Ліворуч — два невеликих столи; за одним, що ближче до рампи,— немає нікого, а за другим, що на задньому плані,— два непевного вигляду шляхтичі — пан Л о з к а і пан Прозка - п’ють і грають у карти і щохвилини сваряться. Крім тих столів, є ще два — теж немає коло них нікого; один праворуч біля самої рампи і другий — посередині.

ї

Пан Л о з к а (товстий, червонолиций, з величезними вусами). Ага! А цього не хочеш! А цього... (В азарті ляскає картами по столу.) А нєх пан покаже свою кралю — щось вона в пана дуже соромлива, неначе попівна. А маєш. (Регоче задоволений.) Я тебе зажену на слизьке!

Пан Прозка (худий, жовтий, зі злобним, єхидним лицем та довгим носом). А до ста дяблів! Пшеклєнта недоля!

Хоч би єдину карту! Гей, шинкарю! Ще кварту меду, щоб. тебе Швачка ²¹ списом прошив.

Корчмар (подає мед). Ну, що таке! Чого пан лається? Хвалити бога, Швачки вже немає. Нащо пану той Швачка — тьфу!

Пр оз к а. Добре, добре! Іди. Мало він вас різав, до ста дяблів. Але щось пан дуже щасно грає... Гм... Чи не допомагає пан своїй фортуні?

Лозка (розлютований). Пане Прозка! (Хапається за шаблю.)

Прозка (теж). Пане Лозка!

Л о з к а. Коли панові шкода грошей, то треба було грати в носа — гаразд, що він у пана такий довгий.

Прозка. Пане Лозка!

Лозка. Пане Прозка!

Прозка. Ще раз, до ста дяблів? (Здає карти.) Знов ці пшекленті вини. (Ляскає злісно картами по столу.)