Колос. Поранено тільки генерал-майора Огнєва, я здоровий.
Горлов. Що ж це ви сьогодні так вирядились?
Огнєв. Ми знали, що ви це скажете, товаришу командуючий.
Горлов. Ну?
Колос. Так точно.
Горлов. Що ж, сідайте, голубчики, поговоримо по щирості.
Огнєв та Колос сіли.
З кого ж починати? З тебе, Огнєв, доведеться, тобі дано було більше, тобі і відповідати більше. Ну?
Огнєв. Чекаю на запитання.
Горлов. А чого ж чекати? Розкажи, чому оперативний план не провів у життя?
Огнєв. Ми діяли за своїм планом, мали на те дозвіл Москви. Вам це відомо. Станцію Колокол взято, вся група німців розгромлена. Наш оперативний план виявився вірним.
Горлов. Хто ж я тут у такому разі: командуючий фронтом чи ні?
Огнєв мовчить.
Слухай, Огнєв, ти що замислив, що ти від мене хочеш?
Огнєв. Одного — щоб ви більше не командували фронтом.
Горлов. Ага... І ти цього бажаєш, мій старий друже? Колос. Так точно.
Горлов. Тепер я вас, молодчики, розумію.
Входить Г а й д а р.
Вчасно приїхав, здоров.
Гайдар. Доброго здоров’я.
Горлов. Чекай з вітанням.
Г а й д а р. Чому?
Горлов. Ти знаєш, ідо він тільки що сказав?
Гайдар. Ну?
Горлов
Огнєв. Товаришу член військової ради, я заявляю, що в нас нема командуючого фронтом.
Колос. Так точно.
Горл о в. Чув?
Велика пауза.
Гайдар. Так.
Огнєв. Єсть!
Вийшли.
Горл о в
Гайдар. Ти що робиш?
Горлов. Зараз закінчу. Будеш підписувати — прочитаєш.
Гайдар
Горлов прочитав. Велика пауза.