Ярина не відповідає.
Пауза.
Я... я піду, Ярино.
На устах Ярини з’являється посмішка, вона кивнула головою.
Входить Касян, він наспівує. В руках у нього ящик. Підійшов до столика, розкрив ящик, вийняв одну фігурку, дивиться, посміхнувся. Входить Василина. Касян поклав фігурку в ящик, закрив.
Василина. Прийшов професор. Він зараз миє руки... Лягай!
Ярина. Лягай, тату.
Касян розвів руками.
Не розводь руками. На всі питання професора ти даси відповіді.
Касян замахав руками.
Не махай руками. Не комар прилетів, а професор невропатолог з столиці в нашу лікарню приїхав. Я його запросила до тебе, і він з радістю прийняв моє запрошення.
Касян розвів руками.
Знову!
Касян приклав руки до серця. Вклонився.
У неділю моє весілля, і ти мусиш бути здоровим і танцювати так, щоб аж земля згиналась. Так буде, тату!
Назустріч Ярині виходить професор. В руках у нього портфель.
Вітаються.
Професор. Де ваш хворий?
Ярина показала рукою, пішла.
Касян кивнув головою, показав рукою на стілець.
Пауза.
Так-с... так...
Касян теж свиснув.
Касян встав, простягнув руку професору, міцно потиснув.
І ви партизанили? Виходить, ми бойові друзі.
Касян свиснув.
Але ви не жартуйте, бо звикнете
Касян показав великий палець.
Так-с, так-с... У вас тут затінок, але все-таки душно.
Касян здивовано дивиться.
Касян поклав.
Нога підскочила.
Касян поклав ногу.
Касян розстібає сорочку.
Касян зробив.
Так-с... А тепер пальцем то однієї, то другої руки торкніться носа.
Касян робить.