Катерина. О, так ви тепер, синьйор Террачіні, мер міста? Поздоровляю. А ми вас зустріли без оркестру і промов.
Антоніо. Граціа... Але я, Катаріно, аміко, нон сомо13
синьйор.Кирило. А ваше місто велике?
Антоніо. Трохи менше, ніж ваш Київ. Скільки у вас населення?
Кирило. Більше, ніж півтора мільйона.
Антоніо. А моє місто в минулому році було більше, ніж -десять тисяч, а тепер дев’ять сто...
Галина, Стільки померло за рік?
Антоніо. Ні. Цієї весни більше тисячі виїхало в Австралію, ФРН, Канаду, Америку. У нас весь час безробіття...
Галина. Назавжди поїхали?
Антоніо. Так.
Катерина
Кирило. З радістю.
Галина
Катерина. Як прийде Антон.
Галина. А коли він...
Катерина. Почекаємо.
Антоніо. Хороший вермут.
Кирило. Угорський.
Антоніо. У них дуже добре червоне вино. Називається... Забув. А... Корова.
Капітан. Бик, бича кров.
Антоніо. О, о! Можна?
Капітан. Просимо.
Антоніо. За камрад Катаріна. Ти безстрашний друг. У важкі хвилини боротьби в підпіллі проти фашистів Катаріна була прямо мужчина. Ніколи не була песиміст... Усім нам молода радянська синьйорита була у модельо 14
. Катерина. Не треба, Антоніо.Капітан. Приклад.
Антоніо. О, приклад! Катаріна — велике, гаряче серце. Ти дуже, дуже... красива людина.
Усі. За ваше здоров’я!
Катерина. Дякую, дякую.
Кирило швидко іде в другу кімнату і повертається з гітарою. Починає співати без слів народну італійську пісню.
Антоніо. Ви знаєте? О, синьйор артисто?
Кирило. Бравіссімо!
Всі аплодують.
Галина. Слів не розумію, але, напевно, про кохання. Антоніо. Це синьйора Катаріна вас навчила? Кирило. Так.
Антоніо. Я дуже радий, що не забула..
Катерина. А ти пам’ятаєш, коли вперше ти заспівав мені її?
Антоніо. Пам’ятаю. Це був великий день нашого життя. Я розповім, дозволь?
Катерина кивнула головою.
У нас була дуже важлива операція, треба було зірвати склад з фаустсиарядами. Я до цього часу не розумію, чому в тій операції найтяжчу роботу доручив наш керівник тобі, Катаріна? Ти дуже його просила?
Катерина. Просила, а головне, довела, що я мушу піти з магнітними мінами.
А н т о н і о. Це жорстоко. Не послав нас, мужчин, а тебе...